Конфлікт тяжко позначився на житті кожного мешканцяна в Східній Україні, проте люди похилого віку страждають сильніше, ніж більшість. МКЧХ привозить до Комінтернового продукти харчування, свічки та інше, проте життя на лінії фронту залишається невимовно складним випробуванням для літніх людей.

Комінтернове – це невеличке село на пошматованому війною Донбасі. Воно розташоване на нікому не підлеглій території між військовими позиціями двох сторін конфлікту. Щоб дістатися села або виїхати з нього, мирному населенню доводиться проходити блокпости однієї зі сторін, що є складною та небезпечною справою.

Мешканці Комінтернового постійно чують обстріли. Багато будинків було зруйновано або пошкоджено, електроенергії немає вже кілька місяців, а лікарня не працює. Доставка продуктів харчування або медичних матеріалів стала великою проблемою.

Комінтернове, Донецька область, Україна. Один із безлічі будинків, пошкоджених під час боїв у Східній Україні. МКЧХ надає будівельні матеріали, щоб люди могли відремонтувати свої домівки до настання зимових холодів. ©Ліз Леонгре, МКЧХ

Згуртованість допомагає людям виживати. Вони допомагають один одному та піклуються про найбільш незахищених, зокрема про літніх людей, оскільки багато з них залишилися у селі, в той час як їх родини виїхали до безпечніших місць.

Сьогодні МКЧХ роздає продукти харчування, предмети гігієни та свічки для всіх мешканців. Перед вантажівкою МКЧХ швидко виростає черга. У ній немає дітей і дуже мало молоді – в основному черга складається з тих, кому за 50, та мешканців, котрим уже за 70.

Комінтернове, Донецька область, Україна. Команда МКЧХ роздає харчові продукти та іншу життєво необхідну допомогу мешканцям села. ©Ліз Леонгре, МКЧХ

Старенька жіночка пред’являє свій паспорт, щоб отримати коробки з допомогою: її звати Валентина Вікторівна, вона 1935 року народження. Її дитинство пройшло у смуті Другої світової війни, а тепер вона знову змушена переживати жахи вже іншого конфлікту. Можливо вона вже навіть ніколи не побачить мирного неба над головою…

Раптом вдалині лунає вибух – звук далекий, проте люди миттєво завмирають.

Валентина Вікторівна питає, що трапилося: вона недочуває, але побачила реакцію людей навколо, і тепер їй страшно. «Розумієте, – каже вона співробітнику МКЧХ, – я не завжди чую обстріли, тому іноді не можу вчасно сховатися. І зір вже не такий гарний, тому не знаю, куди бігти». У неї прогресуюча катаракта. Вона не лише наполовину глуха, а ще й наполовину сліпа. Ця старенька майже беззахисна у прифронтовій зоні.

Становище у зоні конфлікту в Україні скрутне для всіх, проте для літніх людей, такі, як Валентина Вікторівна (80 років) ситуація вдвічі тяжча. ©Ліз Леонгре, МКЧХ

«Минулого разу, – продовжує вона, – я впала, коли намагалася сховатися. Я не змогла підвестися на ноги і продовжувала лежати на підлозі і плакати, доки не скінчився обстріл. Погляньте, це досі видно на моїй нозі!». Вона трохи підняла спідницю, показуючи темний синець під колінною чашечкою.

«Молодь може ремонтувати свої будинки, користуватися гасовими лампами та носити відра з водою. Я вже нічого цього робити не можу: я не можу ходити без ціпка, мої руки слабкі, а очі дуже погано бачать. Я постійно потребую допомоги».

«Мій холодильник не працює з того часу, як у селі зникла електрика, – додає вона. – Я витрачаю час на пошуки їжі та приготування дрібних порцій, оскільки в мене немає можливості нічого зберігати. Я втомилася, я занадто стара для цього».

У деяких населених пунктах водопостачання наразі не полагоджено. © Ліз Леонгре, МКЧХ

«Також я не змогла потрапити на прийом до окуліста, бо мені не дозволили пройти блокпост. Я сліпну і потребую негайного лікування. Нам, старим людям, дуже тяжко так жити. Я більше не отримую ліки від високого кров’яного тиску, тому коли я схвильована, мені стає гірше».

Деякі мешканці, котрі повинні піклуватися про інших літніх людей, отримують підгузки для дорослих, прикутих до ліжка. «У нас не працює водопровід, – каже хтось співробітнику МКЧХ. – Дуже важко забезпечувати чистоту стареньких, маючи лише кілька відер води з криниці!»

Представники МКЧХ завершили роздавати допомогу і готові вирушати. Вони мовчать. І думають про жахливе становище, у якому через цю війну опинилися багато літніх людей на схилі свого віку. Думають про те, як страшно стареньким має бути щоразу, коли вони знаходяться у небезпеці, і наскільки вони залежні від турботи сусідів та родичів.

МКЧХ повернеться з новими продуктовими наборами, предметами особистої гігієни, свічками та утеплюючими матеріалами, але життя на лінії фронту залишається майже непереборним випробуванням, особливо для самотніх літніх людей.

Представники МКЧХ вирушають і махають Валентині Вікторівні руками на прощання. Вона залишається стояти на місці, зі сміливою посмішкою на обличчі.

Kominternove, Donetsk region, Ukraine. Two residents take home supplies distributed by the ICRC. For older people, fetching and carrying is less easy.

Комінтернове, Донецька область, Україна. Двое мешканців везуть додому коробки з допомогою від МКЧХ. Для людей похилого віку це не так легко.