«Уламки металу могли вбити на місці. Дивом лишився живий».

Микола – фермер в смт Первомайському в Миколаївській області. Він займається вирощуванням зернових, а також крупною рогатою худобою: виробляє молоко і возить його на ринок до Миколаєва для реалізації. З самого початку заселення цього селища понад 100 років тому місцеві мешканці обробляли цілинні землі й вирощували пшеницю, ячмінь та кормові культури. Микола продовжив цю традицію, і його земельні ділянки розкидані по всьому Первомайському.

Фермерською діяльністю він займається вже 15 років і веде господарство разом із жінкою. Спочатку вони вирощували овочі, маючи лише пів гектара землі. Потім гектар, потім п’ять… З часом вони перейшли на вирощування зернових.

Одного дня навесні 2023 року Микола прямував на поле на своєму тракторі поблизу сусіднього села Квітневого. З початку посівної на тій ділянці він побував уже двічі, і обидва рази без жодних інцидентів. Побачивши машину іншого фермера на узбіччі, Микола взяв кермом убік, щоб її об’їхати – аж раптом посеред мирного пейзажу гримнув потужний вибух, звук якого було чутно навіть у його селищі на відстані 5 км.

«Все було дуже швидко, і я навіть не одразу й збагнув, що сталося. Потім обдивився, чи я неушкоджений, бо зрозумів, що натрапив на міну», – розповідає Микола, якому й досі в це остаточно не віриться. Його не покидають ті спогади, і ця небезпека різко контрастує з безбурним краєвидом. «Дивом лишився живий», – додає він.

Поруч в полі працювали піротехніки, які почули вибух і приїхали на місце події. Вони зафіксували інцидент і були вражені тим, що все обійшлося без серйозних наслідків.

Виявилося, що міна була протитанкова, і після інциденту там знайшли ще три міни.

Як не дивно, під час інциденту він не відчув сили звуку вибуху й уникнув навіть легкої контузії, проте, на жаль, дістав перелом ступні. «Наступного дня поїхав до лікарні, зробив дослідження», – згадує він. «Лікар сказав, що якщо зможу сильно не напружувати ногу, можна не накладати гіпс. Зовсім не напружувати не виходить через рід зайнять – сільське господарство. Тому нога загоюється довго, але поступово проходить».

За даними Аграрного комітету Верховної Ради, понад 50 000 км2 сільськогосподарських земель в Україні наразі непридатні до використання через мінування, забруднення вибухонебезпечними залишками війни чи бойові дії, що тривають.

Випадків, подібних тому, що трапився з Миколою, у цій місцевості багато, і багато постраждалих людей. Численні фермери з сусідніх сіл зазнали травм внаслідок подібних інцидентів. Наприклад, нещодавно один тракторист, підірвавшись на міні, втратив одне око.

Усвідомлюючи існуючу мінну небезпеку, всі свої поля Микола взявся обробити сам, щоб нікого не наражати на небезпеку, яка зачаїлася під землею. Його обачність дала плоди: на одному зі своїх полів, де він побував уже тричі, він побачив касетний боєприпас, що був напівзанурений в землю. Ця моторошна знахідка була вже не першою: нещодавно такий самий знайшли в його сусіда на подвір’ї, і його підривали вибухотехніки.

Боєприпас, який Микола знайшов на своєму полі, помістили до лісосмуги, де він лежить і досі. Він залишається погрозливим втіленням проблеми, що тягнеться далеко за межі цих полів. Вибухотехнічні підрозділи перевантажені і не мають змоги знешкодити всі вибухонебезпечні залишки війни, яка продовжує загрожувати життю тих, хто прагне мирно трудитися на цій землі, що так сильно постраждала від бойових дій.

Вибухонебезпечними боєприпасами засмічені всі його поля. На кожному полі лежали артилерійські снаряди. Ризикуючи, він зі своїми колегами винесли їх на край полів. Було страшно, але «щось робити треба. Треба продовжувати працювати, вирощувати зернові», – пояснює Микола.

Було страшно, але «щось робити треба. Треба продовжувати працювати, вирощувати зернові», – пояснює Микола.

Як повідомляє Аграрний комітет Верховної Ради, «озимих культур засіяли всього на площі 4,5 мільйонів гектарів, хоча минулого року ці культури висіяли на 7,7 мільйонах гектарів. Це напряму впливає на продовольчу стабільність країни. Тому сьогодні наше першочергове завдання за допомогою міжнародних партнерів створити умови для розмінування землі малих та середніх аграріїв, які не мають можливостей зробити це самостійно».

Роботу фермера неможливо уявити без трактора. «Всі свої поля я обробив сам», – каже Микола. Внаслідок інциденту його трактор зазнав серйозних пошкоджень і він поступово відновлює його, але на це потрібні час та кошти. Він вдячний за грошову допомогу, отриману від Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Відновлення відкладається ще й тому, що саме зараз треба проводити багато сільськогосподарських робіт.

В багатьох фермерів знищено все: і техніка, і склади, і худоба. Деякі села знищено вщент. Є люди, які зараз не ведуть жодних сільськогосподарських робіт через сильне засмічення вибуховими боєприпасами.

Проте, не маючи доступу до землі, люди не мають і джерела доходу, і не в змозі утримувати свої сім’ї. Відповідно, продовження сільськогосподарської діяльності – нагальна необхідність.

Є люди, які поїхали до безпечніших регіонів. Але, як каже Микола:

«Наша земля – тут. А отже й жити треба тут, бо починати життя з початку в нашому віці було б вже дуже важко».

«В селі зараз треба якось виживати».

В громаді, де мешкає Микола, наслідки міжнародного збройного конфлікту видно скрізь. Бойові дії не пощадили його власність: дах на одній з його будівель пошкоджено, а коли було влучання в його загін для худоби, загинуло 5 корів. Але, незважаючи на цю руйнацію, Микола вважає, що йому ще пощастило. Його будинок вцілів, у той час як є люди, які, повертаючись до свого села, вимушені жити в сараях та літніх кухнях.

«Ми й не знали, що ми так добре жили раніше. Зараз набагато гірше», – жаліються інші селяни, і Микола поділяє це відчуття.

Переживши той трагічний інцидент, Микола хоче, щоб його історія стала застереженням для людей. Він згадує той день із вдячністю за те, що пережив його, ясно розуміючи, як близько він був від того, щоб втратити все. «Уламки металу, що залетіли в кабіну під час вибуху, могли вбити на місці», – здригаючись, згадує він.

Коли Микола доставляє молоко на ринок і розповідає людям свою історію, вони кажуть йому: «Ти врятував чиєсь життя! Якби хтось наїхав на цю міну машиною, від неї нічого б не залишилося». І Микола вірить, що так воно і є.