Психічне здоров’я є ключовим для нашого загального здоров’я. Іслам Аларадж, яка керує роботою МКЧХ в сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в Україні, пояснює важливість цього напрямку.

Опинитися в темряві на самоті дуже страшно. За останні чотири місяці українці дізналися, як це – жити в темряві. В холодній темряві бомбосховища. На моторошних вулицях міста, де відключили світло.

Люди в Україні звикають, що світло та темрява замінюють одне одного, однак внутрішню психологічну темряву, спричинену війною, змінити складніше.

Кожен день залишає нові фізичні шрами. Руйнація та поранення відбуваються на очах. Значно менш помітними, але, ймовірно, більш небезпечними, є невидимі рани війни.

Психологічна травма може бути глибшою, довше загоюватись та завдавати шкоди навіть тим людям, які безпосередньо не постраждали. У місцях, охоплених збройним конфліктом, коли насильство створює нові травми та поглиблює старі, потреба в підтримці психічного здоров’я зростає.

Майже у кожного, хто постраждав від надзвичайних ситуацій, виникнуть стресові реакції. З часом у більшості симптоми стануть більш вираженими.

Якщо ви живете в зоні конфлікту, то стикаєтесь із втричі вищою ймовірністю виникнення проблем із психічним здоров’ям, водночас шансів отримати необхідну допомогу маєте значно менше, адже конфлікт виснажує та знищує ресурси у вашій громаді.

Отримання допомоги без зволікань

В минулому гуманітарне реагування зосереджувалось на «традиційних» формах допомоги: їжа, вода, прихисток, медична допомога, допомога із заробітком засобів до існування. Звісно, всі вони життєво необхідні, але вони не завжди є головним для людей.

«Гадаєте, мені потрібні гроші? Ви помиляєтеся. Я хочу виспатися», – звернулася літня жінка до одного з моїх колег, який реєстрував людей на одну з наших програм.

Симптоми, пов’язані з травмами, мають численні форми: відчуженість та ізоляція, надмірна сприйнятливість, депресія, збентеженість, тривога, гнів, втома, порушення сну, нав’язливі спогади та багато інших.

Щодня наша гаряча лінія підтримки психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, на якій працюють чотири оператори – психологи МКЧХ, отримує дзвінки від людей, що мають такі симптоми.

Протягом перших кількох тижнів, коли наш доступ був обмежений через безпекову ситуацію, ця гаряча лінія була нашим єдиним засобом надання психологічної підтримки. Нам не обов’язково розв’язувати проблеми людей від  самого початку. Ми маємо лише слухати та розуміти, адже це те, що потрібно кожному.

Найчастіше телефонують жінки, шукаючи поради, як допомогти дітям, які мають порушення сну або поведінки. Діти особливо вразливі.

Вони не тільки більш сприйнятливі до травматичних переживань, але на них також впливають їхні батьки, яким важко долати труднощі. Коли батьки починають говорити відверто про своїх дітей, вони часто виявляють власні емоційні труднощі.

Бувають і тяжчі випадки. Одному чоловікові довелося поховати тіло своєї дружини у дворі, бо ніхто не міг забрати його або влаштувати належне поховання. Він був розбитий горем і ледь розумів, що відбувається навколо.

Життєво необхідно, щоб люди отримували допомогу без зволікань, це сприятиме процесу одужання, оскільки симптоми травми можуть погіршитися та призвести до серйозніших проблем зі здоров’ям, зокрема підвищеного кров’яного тиску, психосоматичних симптомів і посттравматичного стресового розладу.

Простіше кажучи, психічне здоров’я є ключовим для загального здоров’я. Розв’язання проблем сьогодні допоможе запобігти кризі завтра.

Відновлення внутрішньої та зовнішньої сили

На початку квітня ми розпочали свою програму підтримки психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в декількох зонах, що сильно постраждали від конфлікту.

До програми входять безпосередня психологічна підтримка; тренінг з психосоціальної підтримки для місцевих волонтерів, щоб поширити обізнаність щодо психічного здоров’я; та сеанси психологічної підготовки для просування позитивного психічного здоров’я та стійкості.

Ми також надаємо безпосередню підтримку родинам після упізнання останків близьких.

Присутність психолога, з яким можна поговорити, є життєво необхідною, позаяк процес упізнання є вкрай болісним, і під час нього нікому не слід бути наодинці.

Важко усвідомити травматичні події, які випали на долю людей. Такі переживання можуть змінити сприйняття життя для тих, кому довелося пройти через них.

Але за допомогою психолога можна відбудувати свій внутрішній світ і створити цілісну картину, що додасть ці події до нашого життєвого досвіду, і вони не будуть завжди домінувати в нашому житті.

Джерелом нашої зовнішньої сили є громада. Друзі, родина та соціальні зв’язки, які можуть надавати сил. Але якщо вся громада зазнала такої самої травми?

Шлях до відновлення буде важчим і для нього будуть потрібні громадські ініціативи, зокрема створення груп підтримки, підвищення обізнаності щодо симптомів травм, щоб люди мали змогу дбати одне про одного, а також підготовка волонтерів для забезпечення базової підтримки психічного здоров’я.

В інших зонах конфлікту ми підтримували роботи з відбудови пошкоджених структур, важливих для місцевих громад, аби люди могли знову відчути, що вони вдома.

Відновлення сил людей, що мають травматичні симптоми, триватиме не один тиждень, а може й не один місяць. Разом із нашими колегами з Українського Червоного Хреста ми підтримуватимемо людей на цьому шляху.

Ми усвідомлюємо, що послуги, які ми можемо надати сьогодні, – це крапля в морі. Очевидно, що існують потреби щодо підтримки психічного здоров’я, які ми не можемо задовольнити, і прогалини в наданні послуг охорони здоров’я, які ми не можемо заповнити.

Люди по всій Україні – та й в будь-якій зоні конфлікту – повинні мати доступ до послуг підтримки психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.

Під час війни підтримка психічного здоров’я може врятувати життя. І тому вона має обов’язково входити до складу гуманітарної допомоги протягом конфлікту, а також після нього, коли громади намагаються подолати травми від війни.

Ми знаємо, що люди в зонах бойових дій на диво стійкі. Але іноді нам всім потрібна допомога, аби уникнути темряви.

Іслам Аларадж є менеджером програми психологічної та психосоціальної підтримки Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) в Україні.