Ми дізналися про ймовірний напад у п’ятницю, 29 липня, й одразу запросили доступ до Оленівської виправної колонії та до всіх місць, де лікують поранених та куди могли перевезти тіла загиблих, а також до об’єктів, куди могли перевести інших військовополонених. Ми також запропонували свою підтримку з евакуацією поранених, а також надати засоби медичного призначення, засоби захисту та матеріали для судово-медичної експертизи. Поки що нам не було надано доступу до військовополонених, що постраждали внаслідок цього нападу, як не було надано й гарантій безпеки для здійснення такого візиту. Наша пропозиція щодо надання допомоги залишається без відповіді.

Керуючись нашими гуманітарними зобов’язаннями та мандатом згідно з Женевськими конвенціями, ми продовжуватимемо запитувати доступ до військовополонених, яких тримають або тримали в Оленівці, а також до будь-яких інших об’єктів, де тримають військовополонених.

Ми готові виїхати до Оленівки. Ми вже маємо команди персоналу з досвідом судово-медичної експертизи, що працюють недалеко від місця події, оскільки ми працюємо в Донецьку з 2014 року. Щоб наші команди могли отримати доступ до одного чи декількох об’єктів, нам потрібен негайний доступ до військовополонених, яких тримають чи тримали в Оленівській колонії, незалежно від місць їхнього тримання, а також гарантії безпеки з боку сторін збройного конфлікту. Окрім допомоги пораненим та поводження з тілами загиблих МКЧХ також провів би зустрічі з військовополоненими, зареєстрував би їх та обговорив би з ними без свідків умови їхнього тримання та поводження з ними: згідно з міжнародним гуманітарним правом (МГП) та Третьою Женевською конвенцією держави мають правове зобов’язання дозволяти нам такі зустрічі з військовополоненими.

Ми б також намагалися забезпечити, щоб нам було надано дозвіл на повторне відвідування цих військовополонених настільки часто, наскільки необхідно, для визначення, чи з ними поводяться згідно зі стандартами, передбаченими за МГП. Через такі відвідування ми б також вживали заходів для сприяння зв’язку між військовополоненими та їхніми сім’ями.

МКЧХ був на цьому об’єкті двічі у травні. Вперше ми були там для оцінки потреб військовополонених у цій установі. Вдруге – щоб залишити ємності для води поза межами установи. МКЧХ не мав і досі не має доступу до утримуваних там військовополонених сам на сам, як це передбачено нашим порядком роботи у місцях тримання під вартою. Згідно з Третьою Женевською конвенцією під час міжнародних збройних конфліктів МКЧХ має отримувати доступ до всіх військовополонених незалежно від місця їхнього тримання. Ми також маємо повну свободу вибору місць, які ми плануємо відвідати. З лютого 2022 року нашим командам вдалося отримати доступ до деяких військовополонених, але не до всіх.

Роль та мандат МКЧХ не передбачають проведення публічних розслідувань; головною задачею МКЧХ є отримання інформації про всі важливі події, що впливають на безпеку затриманих осіб та обставини затримання, а також отримання доступу до затриманих осіб. Останнє є особливо важливим у випадках з військовополоненими, зважаючи на традиційний мандат МКЧХ в міжнародних збройних конфліктах. У випадку з нападом в Оленівці МКЧХ багато разів звертався до адміністрації Оленівської виправної колонії з проханням прояснити долю відповідних військовополонених та надати їхню оцінку того, що відбулося в день нападу. З нашого останнього відвідування Оленівської колонії в травні 2022 року МКЧХ також неодноразово звертався з запитами щодо доступу до військовополонених.

Як нейтральний посередник МКЧХ сприяв безпечному виходу комбатантів з території комбінату «Азовсталь» при взаємодії зі сторонами збройного конфлікту. Враховуючи, що на той момент вони були військовополоненими, ми зареєстрували їхні дані. Це було зроблено при розумінні, що МКЧХ згодом отримає дозвіл на відвідування цих військовополонених згідно з відповідними нормами МГП для перевірки їхнього стану та умов тримання, а також для того, щоб допомогти їм тримати зв’язок зі своїми сім’ями.

Ми не гарантували безпеку військовополонених після їх потрапляння до рук неприятеля, оскільки це поза межами наших можливостей. Ми чітко це повідомили сторонам заздалегідь. Забезпечення захисту військовополонених від актів насильства, залякування та цікавості широкого загалу, а також наслідків бойових дій є обов’язком сторін збройного конфлікту. Лише сторони конфлікту в змозі ефективно забезпечити безпеку військовополонених. Докладніше про те, на що військовополонені мають право згідно з Третьою Женевською конвенцією, можна дізнатися за цим посиланням.

Хоча нам вдалося відвідати деяких військовополонених, утримуваних сторонами, ми неодноразово заявляли, що ми досі не маємо доступу до всіх військовополонених включно з тими, кого тримають в Оленівці. МКЧХ повинен отримати дозвіл на відвідування та повторне відвідування військовополонених, зокрема тих, доступу до яких він ще не мав, та здійснити свій гуманітарний мандат. Зрештою, можливість для МКЧХ здійснювати свій мандат залежить від готовності сторін виконувати свої зобов’язання за МГП.

Третя Женевська конвенція надає МКЧХ право на відвідування будь-яких місць тримання військовополонених, і ми також маємо повну свободу вибору місць, які ми плануємо відвідати. Зокрема, це означає, що ми маємо законне право вести діалог з військовополоненими неодноразово та без свідків, аби зрозуміти, як з ними поводяться, а також право відвідувати всі об’єкти, де їх тримають, аби визначити, чи відповідають вони стандартам, передбаченим згідно з МГП. Метою цих зустрічей та відвідувань є переконатися у відсутності загрози для здоров’я та гідності військовополонених, а також у відповідності умов їхнього тримання вимогам законодавства та міжнародно визнаних стандартів.

До того ж, Третя Женевська конвенція передбачає для Центрального агентства з розшуку МКЧХ певну роль, зокрема збирання та централізацію всієї інформації про військовополонених, яку воно може отримати як з офіційних, так і з приватних джерел, для подальшої передачі сторонам збройного конфлікту та сім’ям відповідних осіб. Через облік осіб, що потрапили до рук неприятеля, та передачу інформації їхнім сім’ям ця система допомагає запобігти зникненню військовополонених безвісти.

Ми отримуємо велику кількість дзвінків від сімей військовополонених і робимо все можливе, аби відповісти їм якомога скоріше. Ми знаємо, що сім’ї страшенно стривожені через долю їхніх родичів, які могли постраждати від нападу в Оленівці, і що очікування на інформацію може здаватися нескінченним. Сім’ї можуть зв’язуватися з нами по різних каналах зв’язку, і ми відповідаємо, щойно отримуємо інформацію про їхніх родичів. Ще багатьом сім’ям потрібні відповіді.

Згідно з Женевськими конвенціями відповідна сторона повинна якомога скоріше повідомляти Центральне бюро розшуку МКЧХ про долю кожного військовополоненого, тих, хто вижив, дістав поранення чи загинув, щоб їхні сім’ї могли отримати відповіді. Зв’язатися з Центральним агентством з розшуку МКЧХ можна за цим посиланням або електронною поштою. Нам також можна зателефонувати за номером +41 22 730 3600.

Наші команди працюють з понад 10 асоціаціями родин осіб, зниклих безвісти, та військовополонених, щоб допомагати їм долати труднощі, що постають перед ними, та надавати їм фінансову, технічну та правову підтримку. Ці асоціації родин представляють тисячі родин і є джерелом життєво важливої підтримки для тих, чиї близькі потрапили в полон чи зникли безвісти.

В попередній редакції цих питань та відповідей говорилося, що МКЧХ був в Оленівській виправній колонії один раз у травні. Текст було змінено з метою уточнення, що МКЧХ був там двічі в травні: вперше для оцінки потреб військовополонених, а вдруге для доставки ємностей для води.