Вже понад пів століття Червоний Хрест і Червоний Півмісяць стоять на службі людяності. Вони надають захист людям, які постраждали від збройних конфліктів, а також тим, хто надає їм допомогу. У грудні 2005 року на додаток до Червоного Хреста і Червоного Півмісяця було створено нову емблему – Червоний Кристал. Нижче розповідаємо історію цих емблем.
1859
До 19-го століття символи, якими позначалися медичні служби збройних сил, мінялися залежно від їхньої країни походження. Такі символи зазвичай не були загальновідомими, їх рідко поважали, і вони не надавали права на будь-який правовий захист.
У другій половині 19-го століття внаслідок стрімкого розвитку технологій вогнепальної зброї різко зросла кількість вбитих і поранених у воєнний час.
24 червня 1859 року вирувала війна, що завершилася об’єднанням Італії. У той день швейцарець Анрі Дюнан проїжджав по особистих справах поблизу містечка Сольферіно. Там він став свідком того, як понад 45 000 загиблих і поранених солдатів опинилися кинутими напризволяще на полі бою.
Після повернення до Женеви Анрі Дюнан почав писати книгу, у якій запропонував радикальні поліпшення у сфері допомоги жертвам війни.
1862
У 1862 році було видано книгу «Спогади про Сольферіно». В ній було висунуто дві пропозиції:
- запровадити в мирний час у кожній країні волонтерські групи, які надавали б допомогу постраждалим у воєнний час;
- переконати країни погодитися захищати волонтерів і поранених на полі бою.
Перша пропозиція започаткувала національні товариства, які наразі існують у 191 країні, а друга – Женевські конвенції, які наразі підписали 192 держави світу.
1863
Комітет П’яти, який дав початок Міжнародному Комітету Червоного Хреста: Луї Апп’я, Гійом-Анрі Дюфур, Анрі Дюнан, Теодор Монуар, Гюстав Муан’є.
17 лютого 1863 року комітет із п’яти членів, майбутній Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ), зібрався для вивчення пропозицій Дюнана.
Однією з його основних цілей було прийняти єдиний відмітний символ, передбачений законодавством, для позначення медичних служб збройних сил, волонтерів товариств, що надають першу допомогу, та жертв збройних конфліктів.
Це мав бути простий символ, який легко було розпізнати на великій відстані, відомий всім та однаковий для всіх сторін збройних конфліктів. Емблема повинна бути однаковою для всіх, і всі повинні були її визнавати.
26 жовтня 1863 року було скликано першу міжнародну конференцію. У ній взяли участь представники 14 урядів.
У ході конференції було прийнято 10 рішень, які передбачали створення товариств для надання допомоги пораненим солдатам – майбутніх товариств Червоного Хреста і, пізніше, Червоного Півмісяця. Також як єдину відмітну емблему було прийнято червоний хрест на білому тлі.
1864
Перша сторінка Женевської конвенції від 22 серпня 1864 року.
У серпні 1864 року, щоб перетворити прийняті в 1863 році рішення на договірні положення, було скликано дипломатичну конференцію. На ній було підписано Першу Женевську конвенцію.
Так народилося сучасне міжнародне гуманітарне право.
У Першій Женевській конвенції єдиною відмітною емблемою було визнано червоний хрест на білому тлі.
Емблема повинна була віддзеркалювати нейтральний статус медичних служб збройних сил та захист, який їм надається. А отже, прийняту емблему було утворено шляхом зворотної зміни кольорів швейцарського прапору.
На той час постійний нейтральний статус Швейцарії міцно закріпився вже протягом багатьох років і був підтверджений Віденською та Паризькою угодами від 1815 року. До того ж білий прапор був і залишається символом бажання вести переговори або здатися; відкривати вогонь по будь-кому, хто добросовісно його підіймає, неприпустимо.
Переваги прийнятого в результаті символу полягали в тому, що його було легко відтворювати та розпізнавати на відстані завдяки контрастним кольорам.
1876-1878
Під час російсько-турецької війни Османська імперія проголосила, що замість Червоного Хреста використовуватиме Червоний Півмісяць на білому тлі. Хоча влада Османської імперії й поважала символ Червоного Хреста, вона вважала, що Червоний Хрест своєю природою був образливим для мусульманських солдатів. Емблему Червоного Півмісяця було тимчасово прийнято на період тривалості цього конфлікту.
1929
Після Першої світової війни було скликано Дипломатичну конференцію 1929 року для перегляду Женевських конвенцій. Турецька, персидська та єгипетська делегації попросили про визнання символів Червоного Півмісяця, а також Червоного Лева і Сонця. Після тривалих обговорень учасники конференції погодилися визнати їх відмітними емблемами на додаток до Червоного Хреста. Втім, аби запобігти збільшенню кількості емблем, право на їх використання було обмежене трьома країнами, які їх вже використовували.
Згідно з Женевськими конвенціями три відмітні емблеми мають рівний статус.
Сьогодні близько 160 національних товариств використовують Червоний Хрест, а близько 31 (переважно мусульманські країни) – Червоний Півмісяць.
1949
Дипломатична конференція 1949 року.
На дипломатичній конференції, скликаній в 1949 році для перегляду Женевських конвенцій після Другої світової війни, було розглянуто три пропозиції щодо вирішення питання емблем:
- пропозиція від Нідерландів щодо введення нового єдиного символу;
- пропозиція повернутися до використання єдиної емблеми Червоного Хреста;
- пропозиція від Ізраїлю щодо визнання нової емблеми – Червоної Зірки Давида, яка використовувалася як відмітний символ медичних служб збройних сил Ізраїлю.
Всі три пропозиції було відкинуто.
Учасники конференції висловилися проти збільшення кількості захисних емблем. Відтак визнаними емблемами залишилися Червоний Хрест, Червоний Півмісяць та Червоний Лев і Сонце.
1980
Ісламська Республіка Іран заявила про відмову від свого права на використання емблеми Червоного Лева і Сонця та про перехід до використання Червоного Півмісяця в якості відмітного символу. Водночас країна зберегла право на використання емблеми Червоного Лева і Сонця на випадок, якщо в майбутньому буде визнано нові емблеми.
1992
Після рішення 1949 року дебати щодо емблем продовжилися. Низка країн та їхні гуманітарні товариства все одно воліли використовувати національні емблеми або Червоний Хрест і Червоний Півмісяць разом. У 1990-х рр. з’явилося занепокоєння щодо поваги до нейтральності Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в деяких складних конфліктах. У 1992 році тодішній президент МКЧХ публічно закликав до створення додаткової емблеми, позбавленої будь-яких національних, політичних або релігійних конотацій.
1999
У 1999 році Міжнародна конференція Червоного Хреста і Червоного Півмісяця підтримала створення спільної робочої групи держав та національних товариств для пошуку комплексного та тривалого рішення, прийнятного для всіх сторін як по суті, так і в процедурному плані.
2000
В робочій групі було розуміння того, що більшість держав та національних товариств мали глибокі зв’язки з емблемами Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. А отже, єдиним способом знайти прийнятне для всіх рішення було прийняття ще однієї емблеми, позбавленої будь-яких національних, політичних та релігійних конотацій.
Дизайн нової емблеми мав дозволяти національним товариствам:
- додавати до неї хрест або півмісяць;
- використовувати хрест та півмісяць поряд з емблемою;
- додавати будь-які інші символи, які використовуються та про які було повідомлено державі – депозитарію Женевських конвенцій та МКЧХ.
2005
29-та Міжнародна конференція Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Презентація нової емблеми.
У грудні 2005 року на дипломатичній конференції в Женеві держави прийняли ще одну емблему на додаток до Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та підписали Третій додатковий протокол до Женевських конвенцій. Нова емблема – Червоний Кристал – вирішує низку труднощів, з якими Рух стикався протягом багатьох років, зокрема:
- країни, які не бажають використовувати емблеми Червоного Хреста і Червоного Півмісяця можуть долучитися до Руху як повноправні учасники;
- Червоний Хрест і Червоний Півмісяць можуть використовуватися разом.
2006
У червні 2006 року в Женеві було скликано Міжнародну конференцію Червоного Хреста і Червоного Півмісяця для внесення змін до статуту Руху з урахуванням створення нової емблеми.
Червоний Кристал використовує національне товариство Magen David Adom (Ізраїль), у внутрішньому контексті – разом із червоним щитом Давида.
2007
14 січня 2007 року набрав чинності Третій Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 1949 року (за шість місяців його ратифікували дві перші країни). Так завершився процес впровадження додаткової емблеми для використання урядами та Міжнародним Рухом Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.