Женева (МКЧХ) — Наведену нижче заяву зробила Мір’яна Сполярич, президентка Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ), напередодні міжсесійних засідань Конвенції про заборону протипіхотних мін (КЗППМ), які розпочнуться в Женеві 17 червня.
Консенсус серед держав світу, завдяки якому протипіхотні міни колись були символом нелюдяності, починає руйнуватися. Після десятиліть прогресу ми є свідками небезпечних змін: держави, які колись виступали за роззброєння, тепер розглядають можливість виходу з Конвенції про заборону протипіхотних мін (КЗППМ). Це не просто юридичний відступ на папері – це може наразити на загрозу незліченну кількість життів і звести нанівець десятиліття гуманітарного прогресу, досягнутого ціною величезних зусиль.
Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) почав бити на сполох з приводу протипіхотних мін наприкінці 1980-х років, коли наші медичні бригади надавали допомогу дедалі більшій кількості цивільних осіб, поранених цією жахливою зброєю. Тоді МКЧХ назвав це «всесвітньою епідемією» і підрахував, що приблизно 24 000 людей, переважно цивільних, щороку гинуть і отримують поранення від наземних мін.
Прийняття КЗППМ у 1997 році стало поворотним моментом. На сьогоднішній день до договору приєдналися 165 держав. Його результати незаперечні: знищено понад 55 мільйонів запасів мін, розчищено величезні площі земель, значно скорочено виробництво та передачу цієї смертоносної зброї. Ці зусилля призвели до того, що кількість жертв знизилася більш ніж на 75 відсотків порівняно з піком наприкінці 1990-х років.
Динаміка навколо Конвенції також допомогла привернути увагу до тих, хто постраждав від мін, і до жахливих довгострокових наслідків застосування цієї зброї невибіркової дії. Понад 80 відсотків жертв – цивільні особи. Ті, хто вижив, часто отримують інвалідність на все життя і потребують таких послуг, як протезування. Багато жертв – діти.
Наприклад, торік у Камбоджі майже 50 відсотків пацієнтів, які відвідали два центри фізичної реабілітації, які підтримує МКЧХ, були постраждалими від мін – понад два десятиріччя після закінчення бойових дій. В Афганістані команди МКЧХ спостерігають подібну картину: у 2024 році ми надали допомогу понад 7 000 жертвам мін у вигляді протезів кінцівок, фізіотерапії та іншого лікування.
«Безпечних» мін не існує. Навіть міни з механізмом самоліквідації все одно становлять смертельну небезпеку, поки вони активні; часто вони не самознищуються та вимагають значних зусиль з розмінування. Нестійкі міни існували до прийняття КЗППМ і їх навмисно було також включено в цю заборону. Жодна міна не може відрізнити солдата від дитини.
Обіцянки дешевого та швидкого розмінування також вводять в оману. В Боснії досі трапляються міни майже через 30 років після закінчення конфлікту. Попри можливість ідентифікації замінованих територій, повне розмінування може зайняти не одне десятиліття.
КЗППМ є одним з найуспішніших договорів про роззброєння в історії. Послаблення або відмова від нього не лише наражає на загрозу життя людей, але й підриває цілісність міжнародного гуманітарного права.
Цього тижня держави зберуться в Женеві на міжсесійні засідання КЗППМ. В цей момент критично важливо протистояти цим тривожним тенденціям, знову підтвердити свої зобов’язання за цим договором і рішуче виступити проти повернення зброї, яка завдала стільки невибіркової шкоди.
Зараз не час відступати. Настав час підтвердити наше колективне зобов’язання захищати цивільне населення та підтримувати принципи, які визначають нашу людяність.
За додатковою інформацією звертайтеся:
Патрик Гріффітс, МКЧХ Київ, +380666570289, pgriffiths@icrc.org
Олександр Власенко, МКЧХ Київ, +380 95 262 80 23, ovlasenko@icrc.org