Зима в Україні відступає, але працівники Миколаївської ТЕЦ залишаються на передовій – не бойових дій, а незламності. Цей об’єкт, який є життєво важливим джерелом тепла для тисяч людей, тримається попри наслідки збройного конфлікту, а також застарілу інфраструктуру, що працює на межі своїх можливостей. Але, попри ці виклики, віддана команда продовжує свою місію – забезпечувати місто теплом.

Коли проходиш величезними промисловими приміщеннями заводу, стає зрозуміло, скільки зусиль витрачається на підтримку в робочому стані системи, яка потребує постійного обслуговування та уваги.

Серце тепломережі Миколаєва

Стоячи біля Миколаївської ТЕЦ, Анатолій Стрельников, керівник проектів та міжнародного співробітництва об’єкта, проводить яскраву аналогію.

«Так само, як і кровоносна система людини, теплова мережа, що простягається на 50 кілометрів, є кровоносною судиною як нашого міста, так і нашого закладу», – пояснює він.

Його слова відображають життєво важливу, але вразливу роль системи опалення. Без нього будинки, лікарні та школи замерзли б українською зимою.

Боротьба з часом і збройним конфліктом

Усередині заводу Наталія Каневська, керівник відділу хімічної водопідготовки, наголошує на важливості основних систем об’єкта.

«Котлотурбінний цех – це кістяк станції, а хімпідготовлена вода – це кров станції», — каже вона, демонструючи ретельний моніторинг, необхідний для підтримки функціонування заводу.

Працівники станції щодня ведуть боротьбу не лише проти природного зносу застарілої інфраструктури, але й проти додаткового навантаження, пов’язаного з роботою в районі, що постійно перебуває під загрозою ударів. Внаслідок обстрілів пошкоджено ділянки мережі, а нестача ресурсів ускладнює ремонтні роботи.

«Так, це може бути страшно, – каже нам Наталія. – Але, чесно кажучи, вже не звертаєш на це уваги. Ми намагаємося якось зберегти тепло в місті».

Її слова відображають рішучість тих, хто працює за лаштунками, дбаючи про те, щоб у домівках залишалося тепло, незалежно від обставин.

Відбудова, по одній трубі за раз

Надворі, серед стосів щойно доставлених металевих труб, Анатолій пояснює, що вже давно назрілі покращення.

«Поруч зі мною ви бачите труби, які ми отримали як допомогу, щоб ми могли замінити ті секції, які не замінювалися близько 30 років», – каже він.

Кадри іржавих, зношених труб, що лежать на подвір’ї, ілюструють контраст між старим і новим. Протягом багатьох років ці ділянки, що зношуються, становили небезпеку для теплоінфраструктури міста. Тепер, завдяки наданню Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) понад кілометра нових трубопроводів, давно назрілий ремонт нарешті стає реальністю.

У Миколаївській області підтримка МКЧХ у ремонті трубопроводів допоможе покращити доступ 72 000 людей до опалення під час холодних зим.

«[З] нашими міжнародними партнерами ми замінюємо їх [труби] і потихеньку покращуємо ситуацію», — каже Анатолій.