Від Польщі до Непалу, від Нової Зеландії до Еквадору товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та делегації МКЧХ невпинно працюють пліч-о-пліч задля того, щоб сім’ям в усьому світі, які розшукують своїх близьких, було до кого звернутися, де б вони не були. Працюють з однією метою: надати їм відповіді якнайскоріше.

Внаслідок російсько-українського збройного конфлікту тисячі сімей були розбиті, їхні засобі до існування – зруйновані, люди – розділені або живуть у постійній тривозі, не знаючи долі своїх близьких. Станом на кінець травня 2024 року у розшуку перебувають близько 28 000 осіб, і щомісяця подається близько 1000 нових заявок на розшук.

«Сім’ї розриваються між надією та відчаєм. Надією знову побачити своїх близьких, стресом через невідомість і страхом та відчаєм через відсутність жодних звісток. Вони не знають, чи померли їхні близькі, чи живі, чи вони в холоді, голоді або в доброму здоров’ї», – пояснює Душан Вуясанін, керівник бюро Центрального агентства з розшуку МКЧХ з питань російсько-українського міжнародного збройного конфлікту (ЦАР). Ця ситуація впливає не лише на їхніх близьких родичів, але також на друзів, колег та все соціальне оточення, до якого вони належали.

Російсько-український міжнародний збройний конфлікт завдає емоційного болю родинам зниклих безвісти

Унікальна мережа партнерів

Більшість заявок на розшук сина, доньки, чоловіка, матері, брата чи сестри поступають з України чи Росії; передусім з такими заявками працюють Український та Російський Червоний Хрест, а також делегації МКЧХ в обох країнах. Але сім’ї, що перебувають в інших країнах та відчайдушно шукають звістки, зверталися до товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця на кожному континенті. Заявки на розшук отримували в країнах від Польщі до Нової Зеландії, від Єгипта до Еквадору та від Грузії до Непалу, і в цій роботі беруть участь близько 50 національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та близько 25 делегацій МКЧХ в понад 60 країнах.

«Міжнародний Рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця наочно демонструє свої широкі та унікальні можливості. Завдяки нашій присутності в усьому світі та тісній співпраці ми маємо змогу підтримувати сім’ї незалежно від їхнього місцеперебування, і їм є до кого звернутися в країні їхнього тимчасового чи постійного проживання», – зауважує Душан Вуясанін. «Ця мережа сімейних зв’язків також надає нам змогу ефективніше здійснювати розшук зниклих безвісти і, зрештою, сприяє полегшенню страждань цих сімей».

Співпраця з десятками партнерів, що розташовані в різних часових поясах, культурних середовищах, мають різний досвід та спроможності, відбувається не без ускладнень. «Всі ми маємо свої методи роботи, свої процеси та методологію», – визнає Анн Вале, яка очолює підрозділ бюро ЦАР, що відповідає за відносини з національними товариствами Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. «Саме тому було так важливо з самого початку уніфікувати наш підхід та засоби, щоб ми мали змогу допомагати сім’ям у найефективніший спосіб. Також важливо було уніфікувати наше спілкування з сім’ями та говорити з ними одним голосом».

МКЧХ та Товариство Червоного Хреста України організували інформаційні зустрічі з сім’ями осіб, зниклих безвісти

Етап розвитку і зміни в діяльності

Через швидке зростання кількості заявок на розшук від сімей, які шукають своїх близьких, всім учасникам Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця довелося швидко пристосуватися й вжити термінових заходів, зокрема найняти працівників та залучити волонтерів, збільшити власний потенціал та забезпечити можливість для російських та українських сімей отримувати допомогу їхньою мовою. Для деяких національних товариств, які не стикалися з такими масштабними надзвичайними ситуаціями, – або з тих пір минули десятки років – ескалація збройного конфлікту означала докорінні зміни в їхній щоденній роботі (див. інтерв’ю нижче). В МКЧХ у зв’язку з цим було відкрито бюро ЦАР – структура, метою якої є запобігання зникненням та розшук осіб, зниклих безвісти.

«Зважаючи на специфічні ускладнення, якими супроводжується міжнародний збройний конфлікт у 21-му столітті, – використання всіх сучасних технологій, легкий доступ до величезної кількості інформації, триваючі бойові дії, переміщення чи вимушене переміщення людей – слід швидко реагувати і пристосовуватися», – зазначає Анн Вале. Взаємодія та підтримка десятків тисяч людей, серед яких багато хто втратив усе та не раз був вимушений переміщуватися в пошуках безпеки, також часто спричиняє стрес, посттравматичний стрес, тривогу, а іноді й гнів – і ці питання також потрібно вирішувати.

«Цей досвід надихає нас на те, щоб перевершувати самих себе», – підтверджує Анн Вале. «Уроки, які ми отримуємо сьогодні, безумовно вплинуть на нашу діяльність у майбутньому». А також допоможуть поліпшити реагування Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця на потреби найбільш вразливого населення.

«Польський Червоний Хрест сьогодні – вже інша організація»

Душан Вуясанін, керівник бюро ЦАР, з Катажиною Кубічус, керівником команди з захисту сімейних зв’язків Польського Червоного Хреста

Катажина Кубічус, керівник команди з захисту сімейних зв’язків Польського Червоного Хреста, пояснює, як вони реагували на переміщення мільйонів людей, які рятувалися від бойових дій, а також про організаційні та емоційні труднощі, з якими це було пов’язано.

Протягом декількох днів після ескалації російсько-українського конфлікту 24 лютого 2022 року польсько-український кордон перетнули мільйони людей. Як Польському Червоному Хресту вдалося пристосуватися до такої масштабної надзвичайної ситуації в такий короткий строк?

Задача та труднощі були величезні. Наприклад, в інших містах, окрім Варшави, столиці Польщі, ми не мали підготовленого персоналу, який міг би приймати заявки на розшук у сімей, які шукали своїх близьких. Нам також довелося швидко здійснити оцінку потреб, а це був геть новий для нас вид діяльності. Це допомогло нам підтвердити деякі з наших припущень, наприклад, питання зв’язку. На щастя, польські оператори мобільного зв’язку відреагували на цей виклик та роздавали безкоштовні SIM-карти тим, кому вони були потрібні.

На певному етапі, коли щодня кордон перетинали 47 000 людей, перед нами постало питання інформування. Як нам зв’язатися з усіма ними? Нам довелося надрукувати брошури з порадами щодо безпеки, допомагати людям підтримувати зв’язок із членами родини, знаходити житло тощо. Також був і мовний бар’єр: на той час більшість людей в нашій команді не говорили ані російською, ані українською, і це питання нам довелося вирішувати швидко.

Як ви емоційно впоралися з цими новими труднощами?

Є велика різниця між спілкуванням із родичем людини, яка зникла під час Другої світової війни, і людиною, яка щойно втратила зв’язок із кимось із близьких. Ми спілкувалися з матерями, батьками, жінками, чоловіками, синами й доньками, тобто не з онуками чи тими, хто майже чи зовсім не знав свого родича.

Це був психологічний виклик для нашої команди. З тих пір ми отримали величезну допомогу з боку новоствореної команди з психологічної та психосоціальної підтримки Польського Червоного Хреста. Зараз ми маємо психолога, до якого можемо звернутися за необхідності, і в нас також є психологи, які приймають звернення українців на гарячу лінію.

Які уроки ви отримали за останні два роки?

Раніше ми здебільшого зв’язувалися з членами родин, які шукають своїх близьких, поштою та телефоном. Люди не сиділи перед нами віч-на-віч, знову переживаючи свої трагедії та відчуваючи цілий спектр емоцій. Ми й самі не кам’яні, і коли люди перед нами не витримують, це впливає на наш персонал. І можна або допомогти людині, або лише зашкодити. Ми навчилися розмовляти з отримувачами допомоги так, щоб не погіршувати їхнього стану та допомагати їм пережити ці страшні часи. Зараз, коли ми маємо досвід та нові інструменти, ми справляємося з такими ситуаціями набагато краще.

Як цей досвід змінить роботу Польського Червоного Хреста в майбутньому?

Останні два роки вплинули на роботу Польського Червоного Хреста в цілому. Зараз ми – інша організація, яка має нові процедури, нові інструменти, нове обладнання. Про нашу діяльність з відновлення сімейних зв’язків зараз краще знають і на місцевому, і на національному рівні. Значно помітнішою стала наша допоміжна роль. Ми перейшли від теорії до практики в надзвичайно короткий термін та за надзвичайних обставин. Наразі Польський Червоний Хрест є партнером, який користується повагою та визнанням в усій країні.

Озираючись назад, щоб ви зробили інакше?

Правду кажучи, на самому початку ми були не готові до такої надзвичайної ситуації, і нам знадобився деякий час, щоб це виправити. Також мені шкода, що я не змогла краще допомогти своїм колегам, які пройшли через професійне вигоряння. До цього ми також були не готові і не мали необхідних інструментів для своєчасного виявлення та відповідного реагування. Нам дорого дістався цей досвід, але зараз ми значно краще підготовлені до того, щоб допомагати людям, незважаючи на їхнє громадянство, релігію чи переконання.

Read this article in English

Додаткова інформація:

Як подати запит до МКЧХ про розшук родича: надаємо відповіді родинам

Підтримка сімей зниклих безвісти в Україні: контакти та допомога