Основна мета Міжнародного Комітету Червоного Хреста – захист людського життя, полегшення страждань і запобігання їм. З початком ескалації міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною МКЧХ значно розширив свою діяльність на території, що знаходиться під контролем української влади.

Одними з головних напрямків діяльності міжнародної організації є задоволення базових потреб цивільного населення, а також забезпечення роботи базової інфраструктури. У 2022 році, коли активні бойові дії тривали на підступах до Миколаєва, місто повністю залишилось без води. Через постійні обстріли, водогін, що на 100% покривав водні потреби населення, був зруйнований.

«Раніше не було ніяких проблем з водопостачанням, місто на 100% забезпечувало слідчий ізолятор. Коли розпочався збройний конфлікт і у нас, по-перше, почались перебої з водопостачанням в місті. А після того, як в Херсоні сталася трагедія і там розбомбили водогін до Миколаєва, вода зникла і в Миколаєві, і відповідно, в слідчому ізоляторі. Ми просили будь-які благодійні організації, щоб нам привозили воду і щоб ми могли безперебійно готувати їжу і питну воду роздавати ув’язненим», – розповідає про перші місяці ескалації Сергій Шамшура, начальник державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Керівник установи каже, зовсім без води вони ніколи не були, але проблеми з доставкою, з логістикою, регулярним постачанням гостро постали перед ними. Крім того, що з кранів перестала текти вода, через обстріли критичної інфраструктури, місто залишилось і без електроенергії. До цих проблем додалося ще й збільшення кількості контингенту Миколаївського СІЗО.

«Дуже велика кількість була на той момент ув’язнених та засуджених. Після того, як окупували місто Херсон, дуже багато таких людей перевезли саме до Миколаєва, тому ми мали змогу і повинні були розмістити, нагодувати, одягнути, бо люди приїхали, скажімо так, з різними проблемами. Крім того, що вони втратили зв’язки зі своїми близькими, родичами, психологічні травми були, тому всьому персоналу слідчого ізолятора довелось з багатьма проблемами розбиратись», – пригадує пан Сергій.

Серед тих, хто одразу відгукнувся на прохання про допомогу, була Делегація Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні. Оскільки забезпечення водою – базова потреба усього людства, наша команда прийняла рішення щодо організації безперебійного постачання питної води, а згодом – і встановлення водоочисної станції для цієї установи.

«СІЗО як організація більше не отримував води для своїх ув’язнених. Частина роботи МКЧХ у місцях позбавлення волі полягає в тому, щоб підтримати керівництво пенітенціарних установ у забезпеченні доступу ув’язнених до належних умов. Такою частиною в даному випадку була вода. Вирішуючи кризу з водою в Миколаївському СІЗО, МКЧХ, перш за все, понад рік займався транспортуванням води у партнерстві з Товариством Червоного Хреста України. Проте згодом МКЧХ профінансував установку водоочисної станції, яка дозволила СІЗО очищувати воду та робити її придатною для пиття», – розповідає Росіанна Акіній Мадара, генеральний делегат Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні.

За словами начальника Миколаївського СІЗО, спочатку вони звернулись до МКЧХ допомогти лише з поставками питної води, але паралельно з тим організація провела оцінку ситуації і побачила доцільність у встановленні на місці автономної водоочисної системи як довгострокового рішення.

«Простий математичний розрахунок того, що нам привозять воду і що ми можемо встановити таку систему і забезпечити нею слідчий ізолятор, показав, що дешевше і ефективніше буде, щоб нам встановили цю очисну споруду. Дійшли висновку, що так, вона нам необхідна. Разом знайшли місце, де ми можемо її встановити, як вода буде видаватися, як система буде сполучатись з камерами ув’язнених. Інженери МКЧХ на місці побачили, що таку систему можна тут встановлювати», – пояснює Шамшура.

На сьогоднішній день водоочисна система успішно функціонує в установі і на сто відсотків покриває їхні потреби в питній воді.

«З системи міського водопостачання подається технічна вода, проходить через всі існуючі фільтри, тут їх більше десяти. Потім очищена вода подається через трубопровід в п’ять ємностей. Кожна ємність розрахована на одну тонну води. Потім за допомогою насоса вона подається на корпусні відділення, там є крани, до засуджених, ув’язнених виводиться вода. Потужність цієї установки 700 літрів на годину. Нам її вистачає, у нас витрата питної води десь до п’яти кубометрів на добу», – показує, як працює установка, Іван Коваль, заступник начальника з інтендантського та комунально-побутового забезпечення Миколаївського СІЗО.

Зараз в забезпеченні ув’язнених і засуджених питною водою Миколаївське СІЗО повністю незалежне. Очищену воду використовують для пиття та приготування їжі. Вона повністю відповідає затвердженим санітарно-гігієнічним нормам.

«Після трьох місяців експлуатації очисної системи, мінялися фільтри і відповідно проводилось тестування даної станції, робились хімічні аналізи відібраних зразків води, то вона відповідає всім нормам, які є на сьогоднішній день», – додає начальник Миколаївського слідчого ізолятора.

В рамках мандату МКЧХ представники організації регулярно відвідують пенітенціарні установи. Крім вирішення проблеми з водопостачанням, у особливо скрутні часи відсутності електроенергії наша команда підтримала Миколаївське СІЗО дровами, аби була можливість приготування їжі на польових кухнях. Згодом – придбала генератори живлення, а також допомогла встановити вікна в одному з корпусів, де утримуються в’язні.