Ми працюємо в Україні з 2014 року й значно збільшили обсяг нашої діяльності з 24 лютого 2022 р., аби краще допомагати людям, що постраждали внаслідок російсько-українського міжнародного збройного конфлікту. Цим людям вкрай потрібна гуманітарна допомога, зокрема продукти харчування, безпечна вода, ліки та будівельні матеріали.

• Наразі в Україні в нас працюють близько 800 працівників, зокрема медперсонал, спеціалісти з питань забруднення вибухонебезпечними предметами та інші спеціалісти з надання допомоги в умовах надзвичайних ситуацій. Більшість із наших колег є громадянами України, які часто й самі потерпають від наслідків збройного конфлікту.
• Зараз наші команди розташовані в 6 містах України, зокрема в Києві, Одесі, Львові, Харкові, Вінниці та Дніпрі. Звідти вони працюють з населенням, постраждалим внаслідок збройного конфлікту, в десятках міст, зокрема в прифронтових районах.
• Ми започаткували спеціальне бюро Центрального агентства розшуку з питань збройного конфлікту між Російською Федерацією та Україною для збирання, централізації та передачі інформації про долю та місцеперебування людей, позбавлених свободи, – як військовослужбовців, так і цивільних, – які потрапили до рук супротивної сторони.
• Наші команди також працюють в Угорщині, Молдові, Польщі, Румунії та Російській Федерації для підтримки нашого реагування в цьому регіоні та координації з нашими партнерами по Міжнародному Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
• На додаток до збільшення обсягу нашої операційної діяльності на місцях ми продовжуємо вести зі сторонами конфіденційний діалог щодо ведення бойових дій та захисту цивільного населення, нагадуючи їм про їхні зобов’язання згідно з міжнародним гуманітарним правом. У цьому спілкуванні ми піднімаємо нагальні гуманітарні питання, зокрема доступ до військовополонених, безпечне переміщення цивільних осіб та доставка гуманітарної допомоги. Нашою метою є полегшення страждань людей, які живуть в умовах збройного конфлікту.

Основні напрямки діяльності в Україні в 2023 році:

• Понад 320 000 вразливих осіб, які живуть в районах, що постраждали від збройного конфлікту, отримали продуктові набори для забезпечення мінімальної продовольчої безпеки.
• Понад 153 000 одиниць маркувальних матеріалів було передано аварійно-рятувальним службам та Збройним силам України для правильного маркування ділянок, забруднених нерозірваними боєприпасами, та інформування населення про небезпеку.
• Понад 10 300 родин, які постраждали від бойових дій, відновили належні житлові умови завдяки наданню будівельних матеріалів та грошової допомоги.
• Понад 240 000 продуктових наборів було передано до лікарень, навчальних закладів та інших соціальних установ для забезпечення харчування пацієнтів, учнів, студентів та інших груп населення.
• Для понад 10 500 затриманих осіб та військовополонених було покращено умови тримання під вартою.
• Понад 350 000 вразливих осіб отримали грошову допомогу на загальну суму 2,7 млрд грн для покриття їхніх побутових потреб, забезпечення їхніх сімей та відновлення їхнього життя.
• 3 947 сімей зниклих безвісти осіб отримали інформацію щодо статусу їхніх близьких.

Докладніше про нашу діяльність в Україні в 2023 році читайте за посиланням.

 

Під час евакуації з Маріуполя в травні 2022 року роль МКЧХ полягала в тому, щоб в якості нейтрального посередника сприяти виконанню угоди, досягнутої між Україною та Росією. Деталі евакуації, зокрема логістика, були узгоджені між обома сторонами.

Відповідно до ролі, визначеної для нас сторонами конфлікту, нашою відповідальністю було супроводжувати колони та бути присутніми протягом всієї операції. Завдяки нашій присутності ми мали можливість нагадувати сторонам про необхідність врахування гуманітарних потреб. Ми сприяли евакуації понад 470 цивільних осіб.

Під час таких евакуацій застосування процедур фільтрації залежить від рішення сторін, і такі процедури мають здійснюватися в гуманний спосіб та без порушення гідності людей. Якщо сторони конфлікту приймають рішення про застосування процедур фільтрації цивільних осіб, що евакуюються, МКЧХ не має ані повноважень, ані мандату на те, щоб приймати рішення щодо процедур фільтрації чи запобігати їх застосуванню.

МКЧХ ніколи не гарантував і не міг гарантувати, що всі люди, які евакуювалися, успішно пройдуть процедуру фільтрації. Ми так само не гарантували й не могли гарантувати безпеку військовополонених після їх потрапляння до рук однієї зі сторін конфлікту, тому що це попросту за межами наших можливостей.

Наша наочна присутність під час евакуації мала на меті сприяти процесу між людьми, що евакуювалися, та відповідними органами влади, а також нагадувати про гуманітарний характер операції. Команди МКЧХ весь час перебували з колоною і не залишали людей, що евакуювалися, в тому числі перебували з ними в палатках в нічний час.

Ні тут, ні деінде в світі МКЧХ не має ані повноважень, ані мандату для запобігання затриманню цивільних осіб чи учасників бойових дій або прохання про їх звільнення. На нашому рівні ми можемо продовжувати закликати до гуманного та гідного поводження з особами, які перебувають під захистом.

Відповідно до Женевських конвенцій держави, які перебувають у міжнародному збройному конфлікті, зобов’язані поводитися з військовополоненими гуманно та без порушення їхньої гідності, і військовополонені повинні бути захищені від актів насильства, залякування, образ, громадської цікавості, а також фізичних чи психологічних тортур.

Ми працюємо на підставі Третьої Женевської конвенції, яка передбачає, що МКЧХ слід надавати доступ до військовополонених, але ми не можемо примушувати держави виконувати свої зобов’язання чи гарантувати, що вони їх виконають.

МКЧХ відвідав близько 3000 військовополонених по обидва боки російсько-українського міжнародного збройного конфлікту. Коли ми відвідуємо місця інтернування, ми оцінюємо умови тримання під вартою військовополонених та поводження з ними. Ми також передаємо довгоочікувані звістки від їхніх родин та, за можливості, надаємо їм предмети першої необхідності, зокрема ковдри, теплий одяг, предмети особистої гігієни та книги.

Наразі МКЧХ не має повного доступу до всіх військовополонених. Нам відомо, що залишається ще багато військовополонених та інтернованих цивільних осіб, які ще чекають на такі відвідування, і ми не припиняємо докладати зусиль, аби отримати доступ до них усіх, керуючись нашими гуманітарними обов’язками та нашим мандатом, передбаченим Женевськими конвенціями.

Ми також знаємо, що для військовополонених та їхніх сімей, які шукають відповіді на свої запитання, кожен день сповнений невизначеності. Згідно з Третьою та Четвертою Женевськими конвенціями МКЧХ слід надавати можливість відвідувати всіх військовополонених та інтернованих цивільних осіб, доступ до всіх місць їх тримання, а також можливість здійснення повторних відвідувань настільки часто, наскільки це необхідно.

Це юридичне зобов’язання мають всі держави світу, оскільки всі вони підписали Женевські конвенції. Ми не можемо примусово застосовувати ці норми в цьому чи будь-якому іншому збройному конфлікті. Ми розуміємо розпач тих сімей, які з тривогою продовжують чекати й не отримувати жодних звісток. Ці родини мають право знати долю своїх близьких, чи вони живі, дістали поранень, чи загинули. Безліч людей нетерпляче чекають вже багато довгих місяців і відповіді потрібні їм вже сьогодні. Вони не можуть чекати ще довше, як не можемо й ми.

МКЧХ збирає інформацію про цих людей та передає її назад до країни їхнього походження, щоб родини дізналися про долю своїх близьких. З лютого 2022 року ми надали майже 8000 родин інформацію про їхніх родичів. Ця робота надає людям надію і є безумовним гуманітарним обов’язком.

Ми гостро відчували тиск від того, що час минав, а ми не могли відвідати всіх військовополонених. Неприпустимо зневажати їхню людяність та гідність. Їм, як і цивільним особам, також потрібен комфорт, турбота, допомога та захист. Саме тому ми не припиняємо працювати зі сторонами збройного конфлікту, аби отримати необмежений доступ до всіх місць тримання військовополонених.

Будь-яке жорстоке поводження з військовополоненими під час полону не лише заборонено згідно з Третьою Женевською конвенцією, але також є абсолютно неприпустимим. Делегати МКЧХ за жодних обставин не потурали б таким діям і не брали б у них участі. Наші відвідування місць тримання під вартою здійснюються в суворій відповідності до протоколів.

Делегати МКЧХ, яких обирають для здійснення відвідування військовополонених, не можуть бути громадянами будь-якої з країн, що є сторонами міжнародного збройного конфлікту. Жоден з працівників МКЧХ, які відвідували українських військовополонених, не є громадянином Російської Федерації.

При здійсненні відвідувань військовополонених жоден з делегатів МКЧХ не бере з собою обладнання для відеозйомки.

Однією з найголовніших задач для МКЧХ є отримання доступу до всіх військовополонених та інтернованих цивільних осіб, і ми продовжимо докладати всіх зусиль для отримання ширшого доступу по обидва боки.

 

Ми не маємо жодних вірогідних вказівок на те, що правопорушення, про які повідомлялося в заявах, опублікованих у вересні 2023 р., були здійснені кимось з учасників Руху включно з МКЧХ чи Російським Червоним Хрестом (РЧХ). Важливо нагадати, що будь-яке жорстоке поводження з військовополоненими під час полону не лише заборонено згідно з Третьою Женевською конвенцією, але також є абсолютно неприпустимим. МКЧХ за жодних обставин не потурав би таким діям. Мандат на відвідування військовополонених має лише МКЧХ.

МКЧХ віддає перевагу роботі за допомогою конфіденційного діалогу. Завдяки конфіденційному підходу ми маємо можливість відверто говорити з людьми, організаціями та сторонами збройних конфліктів, а також з учасниками інших ситуацій, пов’язаних із насильством.

Це дозволяє нам будувати довірчі відносини, отримувати доступ та забезпечувати безпеку як наших працівників, так і людей, яким ми прагнемо допомогти. Конфіденційність допомагає нам будувати відносини, які мають ключове значення для пошуку рішень та для того, щоб ми мали можливість робити свою роботу. Дотримуючись цього підходу, ми також уникаємо ризику політизації питань через громадське обговорення та захищаємо безпеку наших працівників, які працюють на місцях, та громад, яким ми допомагаємо.

Завдяки цьому підходу нам вдалося сприяти звільненню військовополонених в Ємені, сприяти звільненню викрадених дівчат у Нігерії, організувати евакуацію цивільного населення з Алеппо, Сирія, та Маріуполя, Україна, – і це лише декілька нещодавніх прикладів. Цей підхід рятує життя людей, а це для нас – найголовніше.

МКЧХ робить публічні заяви, але уникає односторонніх засуджень окремих сторін конфлікту або принаймні не засуджує їх занадто відкрито. І хоча за такий підхід нас критикують, очевидно, що неприпустимо ставити через публічні заяви під загрозу нашу головну мету – надання гуманітарної допомоги та захисту.

Публічне засудження залишається винятковим заходом, до якого ми вдаємося лише тоді, коли було вичерпано всі інші способи вплинути на сторони щодо дотримання міжнародного гуманітарного права і всі ці засоби не призвели до бажаного результату. Для нас це завжди важке рішення, оскільки є ймовірність, що це зашкодить захисту й допомозі, які ми надаємо. Не забувайте, що ми працюємо в багатьох місцях, де зовнішній контроль, не кажучи вже про публічне засудження, є вкрай неприпустимим.

 

Нашою метою є захищати життя та гідність жертв збройних конфліктів та інших ситуацій, пов’язаних із насильством, та надавати їм допомогу. Наші методи роботи повинні надавати нам можливість це робити, працювати в дуже небезпечних умовах збройних конфліктів та на полі бою по обидва боки від лінії фронту. Це працює, лише якщо всі сторони розуміють переваги від нашої присутності.

Нейтральність не стільки цінність, скільки необхідність для здійснення діяльності. Тобто, ми не сприймаємо нейтральність як моральну позицію. Натомість завдяки їй можна встановити відносини для вирішення складних питань, що безпосередньо впливають на життя людей, які постраждали від збройного конфлікту.

Це може означати спільну роботу зі сторонами для ведення перемовин щодо безпечного переміщення цивільних осіб, адже для цього потрібно залучити обидві сторони, або сприяння обміну тілами загиблих учасників бойових дій. Це також надає нам можливість бути каналом обміну інформацією і передавати звістки про зниклих безвісти осіб їхнім родичам, що з тривогою чекають на них.

Якщо ми говоримо лише з однією стороною конфлікту, ми не можемо піднімати критично важливі питання, зокрема поводження з військовополоненими або ведення бойових дій.Щоб досягти суттєвих змін, недостатньо взаємодіяти лише з людьми, які постраждали від збройного конфлікту.

Для сприяння дотриманню міжнародного гуманітарного права вкрай важливо, щоб ми також вели постійний діалог зі сторонами, що перебувають у конфлікті.Позиція МКЧХ щодо публічних заяв та закликів часто піддається критиці. Стосовно публічних заяв МКЧХ, як і раніше, вважається малопомітним або, як мінімум, стриманим; і, порівняно з іншими організаціями, це, безумовно, так і є. Проте порівняння можуть бути оманливими, адже різні організації мають різні мандати, задачі та види діяльності.

Ми знаємо, що в умовах конфліктів люди часто шукають відкритої підтримки їхньої сторони, і відсутність відкритої підтримки легко помилково прийняти за підтримку протилежної сторони. Нейтральність означає, що найголовнішим для нас є люди, які постраждали внаслідок конфліктів та інших ситуацій, пов’язаних із насильством, незважаючи на їхні переконання чи місцеперебування. А для того, щоб дістатися до них, нам неодмінно потрібно мати можливість вільно говорити з тими, хто є сторонами конфлікту.

Оскільки згідно з міжнародним гуманітарним правом держави зобов’язані сприяти роботі МКЧХ, ми регулярно спілкуємося з обома сторонами російсько-українського міжнародного збройного конфлікту.Задля сприяння дотримання міжнародного гуманітарного права ми ведемо діалог з усіма від політичних лідерів до військових командирів на лінії фронту.

Через цей діалог ми переконуємо держави дотримуватися своїх зобов’язань та полегшувати страждання людей, що постраждали від збройного конфлікту. Це потребує постійного залучення, нейтральності та неупередженості.

Лише завдяки діалогу ми можемо досягти необхідного рівня довіри, який надає нам можливість доставляти допомогу деяким із найвразливіших груп населення, зокрема затриманим учасникам бойових дій та цивільному населенню в прифронтових районах.

Також для МКЧХ ключове значення має підзвітність – передусім перед населенням, задля якого ми працюємо, але також перед нашими партнерами та донорами. Щороку в червні ми публікуємо річний звіт, де можна знайти всю інформацію щодо нашого фінансування.

МКЧХ ніколи не сприяє організації чи здійсненню примусової евакуації. Це правило діє скрізь, де ми працюємо. Ми не підтримали б жодної операції, яка суперечила б волі людей та нашим принципам.

Нам відомо про опубліковані в ЗМІ звинувачення щодо примусового масового переміщення населення і ми продовжуємо стежити за цим питанням.Наша діяльність ґрунтується не лише на загальнодоступній інформації і ми перевіряємо факти власними силами.

Щоразу, коли ми маємо вірогідні підстави для заяв про порушення МГП, ми робимо такі заяви на адресу всіх сторін в рамках конфіденційного та двостороннього діалогу. Нашою метою є через цей діалог сприяти кращому дотриманню МГП. Окрім цього, однією з основних сфер нашої діяльності є возз’єднання членів родин, які були розлучені через цей міжнародний збройний конфлікт.

Нам відомо, що багатьох людей дуже хвилюють безпека та благополуччя їхніх близьких. Сім’ї, що постраждали внаслідок збройних конфліктів в усьому світі, часто страждають через розлуку зі своїми родичами і це може мати тяжкі наслідки для їхнього благополуччя та здатності відновити нормальне життя.

Як і в будь-якому збройному конфлікті, МКЧХ обговорює з українськими та російськими органами влади питання дітей без супроводу дорослих та розлучених зі своїми сім’ями, щоб забезпечити реєстрацію сімей та дітей і належну роботу щодо їхніх зниклих безвісти членів родини. Для початку розшуку члени родини зниклих безвісти дітей можуть подавати до МКЧХ заявки на розшук.

Після відновлення зв’язку між членами сім’ї, а також за згоди як члена родини, так і дитини, МКЧХ та національні товариства Червоного Хреста за можливості завжди сприятимуть возз’єднанню сім’ї.

У зв’язку з російсько-українським міжнародним збройним конфліктом ми бачили неймовірну хвилю підтримки. У 2022 році ми збільшили нашу здатність допомагати людям, які постраждали від збройного конфлікту, і витратили близько 416 мільйонів швейцарських франків на реагування на їхні потреби по всій території України та в сусідніх країнах.

Більшість наших витрат – майже 92% – стосуються України. Решта витрат стосуються нашого реагування в сусідніх країнах, а також діяльності нашого Бюро Центрального агентства розшуку з питань міжнародного збройного конфлікту між Російською Федерацією та Україною. Бюро допомагає родинам возз’єднатися зі своїми зниклими безвісти родичами та надає інформацію про місцеперебування живих та померлих людей, які потрапили до рук ворога, включно з громадянами третіх країн.

Завдяки цій підтримці МКЧХ вдалося значно збільшити обсяг своєї діяльності для реагування на потреби в усіх районах, які безпосередньо постраждали від бойових дій. Станом на зараз ми маємо майже 800 працівників, які працюють у 8 регіонах, що найбільш постраждали від збройного конфлікту, і надають рятівну допомогу та послуги мільйонам людей.

З лютого 2022 року ми постійно оцінюємо та оновлюємо свої плани діяльності та бюджет щодо України та сусідніх країн. Цей підхід гарантує, що наші плани та планові витрати реалістично відповідають реальним результатам нашої діяльності та витратам, спрямованим на реагування на гуманітарні потреби в цій кризі.

МКЧХ дуже вдячний за всю підтримку, надану у зв’язку з російсько-українським міжнародним збройним конфліктом. Внески від партнерів по Міжнародному Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, приватних осіб, приватних підприємств та урядів країн дійсно допомогли змінити на краще життя мільйонів людей, які постраждали внаслідок цього збройного конфлікту.

Маємо чітко зауважити: згідно з Женевськими конвенціями цивільні особи завжди перебувають під захистом. Сторони конфлікту зобов’язані забезпечувати мінімальну шкоду для цивільних осіб незалежно від наявності чи відсутності емблеми червоного хреста.

Проте згідно з міжнародним гуманітарним правом використання емблеми червоного хреста є чітко визначеним та суворо врегульованим. В умовах збройного конфлікту її може використовувати медичний персонал та об’єкти, зокрема військові медики та військовий медичний транспорт. Її також можуть використовувати працівники, транспорт та об’єкти Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, а також гуманітарна допомога, яку вони доставляють.

Коли емблеми червоного хреста і червоного півмісяця використовують медичні працівники, ці емблеми забезпечують захист, передбачений згідно з міжнародним гуманітарним правом для поранених та хворих, а також тих, хто надає їм допомогу в умовах збройного конфлікту. Ці символи також можуть вказувати на зв’язок з організацією Червоного Хреста або Червоного Півмісяця. Вони допомагають людям зрозуміти, що це гуманітарні організації, які надають допомогу людям під час стихійних лих, воєн або інших надзвичайних ситуацій виключно відповідно до їхніх потреб.

Отже, незаконне використання емблем може мати численні серйозні наслідки, передусім для людей, які мають найбільші потреби, тому що це ставить під загрозу безпечний доступ медичних служб та персоналу і волонтерів Червоного Хреста і Червоного Півмісяця до людей та громад, які потребують допомоги в умовах гуманітарної кризи.

Незаконне використання, зокрема випадки, коли особи чи організації, не пов’язані з Рухом Червоного Хреста і Червоного Півмісяця наносять емблему на транспорт (включно з транспортом, який залучений до гуманітарної діяльності), також наражає на ризик захисну функцію цих символів, якщо воюючі сторони та носії зброї втратять довіру в те, що означають ці символи. Ми просимо сторони дотримуватися законодавства, яке захищає ці символи.

Звинувачення в незаконній діяльності:

• МКЧХ розробляє біологічну зброю
• МКЧХ доставив ліки, в яких сплив термін придатності
• МКЧХ займається контрабандою (дитячих) органів
• НАТО використовує транспорт МКЧХ для перевезення зброї

З перших днів ескалації збройного конфлікту робилися численні неправдиві заяви щодо МКЧХ та нашої діяльності.

МКЧХ жодним чином не пов’язаний з жодною зазначеною вище діяльністю і категорично засуджує поширення подібних чуток. Ведення такої діяльності суперечило б усім правовим нормам, а також нашим принципам. Нашими головними задачами є надання термінової допомоги людям, що постраждали внаслідок збройних конфліктів, та діяльність, спрямована на сприяння дотриманню міжнародного гуманітарного права.

Ми завжди готові відповісти на запитання щодо нашої роботи і прагнемо бути максимально прозорими щодо нашої діяльності без шкоди для конфіденційного та двостороннього діалогу, який має ключове значення у нашій взаємодії зі сторонами конфліктів в усьому світі.

Підписавши Женевські конвенції, держави взяли за себе зобов’язання дотримуватися МГП. Це включає розслідування воєнних злочинів, які могли бути скоєні їхніми збройними силами або на їхній території. Вони також зобов’язалися за необхідності переслідувати підозрюваних в судовому порядку.

Згідно з давно усталеною практикою МКЧХ не бере участі в судових провадженнях.

Ми також не повідомляємо того, що бачать наші працівники під час роботи. Це правило діє не лише в Україні, а й скрізь, де ми ведемо діяльність.

Проблеми по один бік обговорюються з відповідною стороною, а не з протилежною. Таке спілкування є конфіденційним, і це дозволяє нам бути прямими й відвертими.
Наша інформація не передається і не передаватиметься більше нікому включно з Міжнародним кримінальним судом (МКС). Це визнається регламентом МКС. Регламент передбачає привілей конфіденційності МКЧХ та звільняє його персонал від участі в провадженнях в якості свідків.

А втім, це не означає, що ми є поплічниками злочинців. Ми говоримо про існуючі проблеми, але з обмеженим колом людей і не публічно, а лише безпосередньо зі сторонами збройного конфлікту.