Дмитрові Кириловичу з міста Попасна, що біля лінії зіткнення, понад 90 років. Уже більше року він піклується про свою дружину Ганну Кононівну, яка не може сама пересуватися. Будучи дітьми, подружжя пережило жахіття Другої світової війни. В 2015-му вони знову змушені були ховатися від обстрілів. «Ми тільки попервах спускалися в підвал, а потім вирішили – хай буде, як буде», – згадує пані Ганна ті важкі місяці.

Olena Loshakova/ICRC

Вона раніше багато вишивала бісером, плела і в’язала. Найкращі її роботи прикрашають килим над ліжком. Хоч пальці вже не так слухаються, вона продовжує займатися улюбленою справою. Рукоділля допомагає Ганні Кононівні відволіктися від болю, якого завдає кожна спроба повернутися чи переміститися. Дмитро Кирилович пишається, що дружина не занепадає духом, адже в цьому є і його заслуга. Чоловік взяв на себе всі домашні обов’язки і постійно підбадьорює дружину. Попри песимістичні прогнози медиків він вірить, що жінка неодмінно стане знову на ноги.

Olena Loshakova/ICRC

Дмитро Кирилович проводить нас до воріт, залишивши дружину на самоті лише на хвилину. На плиті доварюється юшка. Він хвилюється, щоб встигнути приготувати все до обіду. Хоча повсякденні клопоти в його віці даються нелегко, побутові справи – це спосіб відігнати думки про найстрашніше, про «що буде, якщо…».

Olena Loshakova/ICRC

Подружжя користується приладдям для людей із обмеженими можливостями руху, яке вони взяли в користування в Попаснянському центрі соціального обслуговування. Нещодавно ми передали центру необхідні предмети догляду за людьми похилого віку, особами з інвалідністю та хронічними захворюваннями. Ми раді, що завдяки нашій підтримці побут цієї родини та інших підопічних центру став трохи більш облаштованим.