Школа в селі Кримському – чи не єдина установа, яка практично не припиняла своєї роботи впродовж конфлікту. Тільки взимку 2015 року, коли село потерпало від майже безперервних обстрілів, школу закрили на три місяці. «У нас є шестеро дітей, родини яких не мали змоги виїхати. Вони тієї зими 40 днів жили в підвалах, – пригадує директорка школи Ірина Бугера. – Тоді в селі не було ані світла, ані води, ані газу. І це щастя, що не вбило жодної дитини. Проте одному хлопчикові досі доводиться долати наслідки контузії».
У цій ситуації у пригоді став проект «Допомога тим, хто допомагає», який у 2016 році для вчителів школи села Кримське провели фахівці відділу психологічної та психосоціальної підтримки МКЧХ.
«У нас у школі ніколи не було власного психолога, – пояснює Ірина Бугера. – Тож за сім днів занять ми дізнались багато чого нового, що і досі часто застосовуємо: як виявити ознаки стресу в дитини і як допомогти їй почати говорити про свої переживання, використовуючи, наприклад, книгу або малювання. У нас навчається непроста категорія дітей: лише кілька учнів із повних сімей, більшість дітей виховують самі матері».
Olena Loshakova/ICRC
Місцеві родини часто переміщуються – виїжджають і повертаються, і діти з ними. Книга руху учнів, яку нам демонструє директорка школи, списана уздовж і впоперек. За її словами, у лютому 2016 року вибухи лунали безпосередньо за шкільним подвір’ям. Боялися, що будівля школи не витримає, дах таки було пошкоджено.
«Коли фахівці МКЧХ взялися за ремонтні роботи, з’ясувалося, що перекриття буквально «висять» в повітрі», – згадує очільниця школи. Паралельно з ремонтом даху школу убезпечили, встановивши на вікна спеціальні захисні панелі та плівку, що утримує уламки скла в разі його пошкодження вибуховою хвилею.
Цього року на літні канікули відправилося 39 учнів. Канікули в таких селах як Кримське теж мають свій особливий відтінок: щойно сходить сніг, разом із первоцвітами на землі мешканці села знаходять снаряди, що не розірвалися. Саме тому ще взимку фахівці МКЧХ відвідали школу разом із казковими героями, які в ігровій формі навчали дітей безпечній поведінці.
Olena Loshakova/ICRC
Не оминуло лихо стороною і родину Ірини Бугери. Від будинку її матері лишилося тільки чотири стіни. «У це важко повірити, але пічка вилетіла з трубою та перегородкою», – згадує вона. Сьогодні на місці руїн – нова будівля, яку звели за допомогою МКЧХ.
«Ми відновлюємо житло за власним проектом. Йдеться про найбільш пошкоджені або повністю зруйновані будинки, – розповідає керівник відділу відновлення житла та водопостачання МКЧХ в Сєвєродонецьку Філіп Франс. – Ця програма орієнтована передусім на тих, хто зіткнувся з найскладнішими життєвими обставинами. На сьогодні програми МКЧХ також передбачають покриття витрат на меблювання. Загалом уздовж лінії розмежування в Луганській області з початку конфлікту ми повернули нормальні житлові умови 300 людям».
Olena Loshakova/ICRC
Завдяки бурінню кількох свердловин ті родини в Кримському, які не мають власних колодязів, у 2017 році отримали доступ до питної води.
«Оце в нас такий власний водогін, – жартує Олена, показуючи нам на подвір’ї каструлі та бідони з водою. – Узимку усе це затягуємо в хату, аби не перемерзало». На її подвір’я та на два сусідні за один тиждень у 2016 році «прилетіло» 25 снарядів.
Olena Loshakova/ICRC
«Отак і живемо – допомогою, сподіваннями, надіями. Важко інколи усміхатися. Та як не усміхатися, то ще важче!», – кажуть нам люди, радіючи кожного разу, коли ми до них приїжджаємо.