«Я вдячна долі, що свого часу опанувала лялькотерапію, – говорить Ольга.  – Це простий та ефективний шлях до контакту з дітьми. Особливо зараз, коли діти мають стільки стресу в житті».

Ольга Назаренко – практичний психолог у дитячому садочку «Зірочка» в м. Щастя, що на лінії зіткнення. Сьогодні його відвідують 60-70 дітей щодня замість 250, як було до початку конфлікту. Частина приміщень закладу досі чекає на повноцінне відновлення після обстрілів. Наразі команда інженерів Міжнародного Комітету Червоного Хреста працює над цим. Педагоги радіють, бо ремонт довгоочікуваний. Водночас, як психолог, Ольга наголошує: відновлення потребує не лише будівля. Уже чотири роки їй доводиться працювати над тим, аби допомогти колегам і дітям упоратися із психологічними проблемами, які спричинив конфлікт.

«Спочатку я навчала колег, як приховати негативні емоції, як впоратися зі страхом, що інколи навіть паралізує. Адже під час обстрілу нам потрібно вивести дітей у безпечніше приміщення й уникнути паніки. Ми перші, хто контактує з малюками, тож вони зчитують наші емоції, копіюють нашу поведінку», – пояснює Ольга.

ICRC/Olena Loshakova

Працювати з дітьми стало складніше, зізнається вона. «У перші дні конфлікту наші діти гралися тільки у війну. Вони не лягали спати, коли чули звуки вибухів. Хоча в останній рік і стало набагато тихіше, та малюки й досі здригаюся від гучних звуків. Думаю, ще довго будуть… Вони припиняють грати найцікавішу гру, щоб іти у сховище, коли хтось просто грюкнув вхідними дверима. Це вже набутий рефлекс», – пояснює психолог.

Такі страхи, психологічні травми можуть лишатися з людиною на все життя. П’ятирічна онука Ольги довго не хотіла заходити у власну кімнату, відмовлялась лишатися на ніч у квартирі, де пережила обстріл, де «літало ліжечко».

Стрес викликає в дітей підвищену тривожність, що в одних переходить в агресію, а в інших – у замкненість. Тут стає в пригоді арт-терапія.

ICRC/Olena Loshakova

«Я працюю з ляльками вже понад сім років і мені дуже подобається результат. Дитині простіше відкритися зі своїми переживаннями ляльці, ніж педагогу. У нас у садочку є маріонетки, ляльки, яких одягають на руку, ляльки-персони. Для кожного виду – своя методика роботи. Сьогодні, наприклад, до нас у логопедичну групу приходили дві ляльки-персони – Марійка та Артем. Їх застосовують у роботі з сором’язливими чи навпаки агресивними дітьми, або з тими, хто має якісь фізичні вади, і то не окремо, а в поєднанні з іншими видами терапії як, наприклад, піщаною. Вона ґрунтується на любові малечі до занять на розвиток тактильних відчуттів. У садочку в нас кілька маленьких саморобних пісочниць, а ще ми ходимо на велику світлову пісочницю в будинок культури. Граючись у них, діти розповідають про свою родину, про себе, про те, хто і як з ними спілкується. А ми для себе робимо нотатки: хто потребує індивідуальних занять, де треба попрацювати з батьками».

Лялька на таких заняттях виступає співбесідником. «Я розповідаю дитині історію ляльки, схожу на історію дитини, і ми разом шукаємо способи вирішити проблему. Наприклад, мама дитини захворіла. Ми разом думаємо, що ми можемо зробити, аби допомогти їй, як дочекатися, поки мама повернеться з лікарні. Найскладніше працювати з ситуаціями, коли діти стикаються зі смертю. У моїй практиці були два такі випадки. І, на жаль, я не можу сказати, що мені вдалося допомогти так, як хотілося б».

ICRC/Olena Loshakova

Заняття з малювання для Ольги – це ще один спосіб побачити душу дитини і допомогти наповнити її позитивом. «Часто буває, що дитя починає малювати все чорним, виводить страхіття. І тоді я пропоную, як зробити злого добрішим, наприклад, домалювавши бантик чи розповівши йому веселу історію. За кілька таких занять дитячі малюнки наповнюються іншими відтінками, а згодом стають ще яскравішими».

Виміряти рівень страху, стресу чи розпачу в дитячих серцях набагато складніше, ніж розмір щілини в пробитому уламком снаряду склі. І, звісно, немає такої системи, що визначить, чого варта одна посмішка дитини, яка пережила обстріли чи втратила близьку людину. Сама ж Ольга точно знає тільки одне – посмішкам необхідно допомагати сяяти – що частіше, то краще. І вони разом із малюками ховаються під веселковий парашут, що так весело злітає над головами і так приємно лоскоче, коли опускається вниз. Під ним так легко вірити у хороше і сміятися разом з друзями.