Олег Мікац – наймолодший генерал Збройних Сил України. Він проходив службу в складі українського миротворчого контингенту під час військової операції союзних військ в Іраку в 2005 році, а пізніше займав посади командира навчального центру «Десна», командира 93-ї окремої механізованої бригади та командира оперативно-тактичного угруповання «Луганськ». У листопаді цього року Олег Мікац відвідав семінар з міжнародних правил, які регулюють військові операції, SWIRMO. Захід був присвячений проблемам застосування основних принципів міжнародного гуманітарного права (МГП) під час збройних конфліктів. Ми вирішили поговорити з генерал-майором Мікацем про те, наскільки важливо використовувати норми МГП в сучасних військових конфліктах.

– Наскільки подібного роду семінари потрібні військовим?

Я вважаю, що дуже потрібні. По-перше, вони чітко і недвозначно визначають, що старий принцип «війна все спише» більше не працює. Про це можна зробити висновок на основі притягнення до відповідальності людей, які порушували норми міжнародного гуманітарного права в Боснії, Косово, Іраку. Під час семінару ми розглядали конкретні приклади того, як військові навмисне чи мимоволі порушували ці норми, наводилися приклади конкретних характерних ситуацій.

По-друге, потрібно відзначити високий рівень інструкторів, зокрема, в нашій групі, яка включала трьох представників російської армії і двох – білоруської, представника Монголії, мого колегу з ВС України і мене, де працював грузинський інструктор Гія Торадзе. Його вміння дуже дохідливо пояснювати складні речі, акцентувати увагу слухачів і влаштовувати мозкові атаки, на практиці розбираючи конкретні випадки, дало не просто набір теоретичних знань, а й розуміння того, як практично вони можуть бути застосовані в тій чи іншій ситуації.

– Але, з огляду на ваш досвід, для вас це було не перше знайомство з нормами міжнародного гуманітарного права?

Так, я в 2005 році проходив службу в українському контингенті в Іраку. Спілкуючись з представниками армій країн НАТО, ми дуже багато уваги приділяли нормам МГП. Крім того, я вчився в Національному університеті оборони України, де також викладалося МГП. Ну і досвід участі в конфлікті на сході України теж багато дав. Семінар, радше, допоміг мені систематизувати отримані знання.

Семінар тривав тиждень, в ньому брали участь близько 60 військових із різних країн світу. Я привіз навчальну літературу з МГП, яка пояснює, які формалізовані документи з викладенням правил застосування сили повинні бути. Вважаю, що і нашій армії такі документи необхідні, всі накази повинні прописуватися з урахуванням застосування МГП, це дуже важливо. Було б гарно провести подібного роду семінар на рівні управлінь бригад або штабу антитерористичної операції.

Олег Мікац (праворуч) під час семинару SWIRMO

– Говорячи про Ваше особисте бачення необхідності застосування МГП, де вона була актуальнішою: в Іраку чи на Донбасі?

Відверто кажучи, в Іраку ми сприймали МГП радше як теоретичну необхідність. Тим більше, що всі правила застосування зброї в Іраку були розписані. Там, великою мірою, була партизанська війна. Інтенсивність бойових дій була низькою, мінометний обстріл, що траплявся раз на два тижні, вважався серйозною подією, з приводу якої влаштовували спеціальний розгляд. Зовсім інша справа на Донбасі. ВСУ до липня 2014 року не розміщувалися в населених пунктах, а розміщувалися в лісопосадках, садах. При цьому було пряме зіткнення з супротивником, відстань була метрів 200-300, ми буквально один до одного в окопи застрибували.

– Чи переглянули свої дії після цього семінару? Можливо, були випадки, в яких би ви тепер вчинили б по-іншому?

Радше, я аналізував ті ситуації, які виникали у нас тоді. Так, я розумів, що в деяких ситуаціях ходив на межі, в деяких варто було б вчинити трохи по-іншому. Але той багаж знань і розуміння МГП, який у мене тоді був, дозволяв виконати завдання без порушення міжнародних гуманітарних норм. Розумієте, безкарність породжує беззаконня. І ось чому був добрим семінар, нам чітко говорили: безкарності не буде.

– А в порівнянні з іншими учасниками семінару чи відрізнялося розуміння норм МГП у представників різних армій?

Звичайно. На мій погляд, усвідомлення важливості МГП більше у тих, хто бере участь у міжнародних операціях, або вже проходив подібного роду тренінги.

– Як норми МГП практично застосовуються на сході України?

Я наведу вам конкретний приклад. Припустимо, по моїх позиціях ведеться вогонь зі знарядь супротивника, і я знаю, де вони знаходяться. Часто вони знаходяться в населеному пункті. І я розумію, що вогнем у відповідь я можу ці знаряддя придушити із ймовірністю 30 відсотків. Але при цьому буде завдано збитків місцевому населенню зі 100-відсотковою вірогідністю. Співвідносність – ось найголовніше слово. Навіть якщо знаряддя супротивника стоять на околиці села, і в результаті мого відповідного обстрілу осколки снарядів можуть потрапити в житловий будинок, я не буду вести вогонь. Часто ми застосовуємо безпілотники, ведемо розвідку. Бачимо, де біля будинку зорана земля, де точно живуть люди, в таких випадках ми не будемо вести вогонь на враження.

– Чи можна ще зменшити страждання мирного населення за рахунок більш ефективного використання норм МГП?

Важливо не піддаватися на провокації. Там, де йдуть перестрілки, військові не заходять у населені пункти, їх позиції розташовані не менш ніж за півкілометра від найближчих будинків. Ми активно використовуємо тепловізори, камери, які допомагають визначити точне розташування супротивника і оцінити, які методи ведення бойових дій застосовувати по відношенню до нього, щоб не зачепити мирне населення. Стріляти або руйнувати водонапірну вежу чи фільтрувальну станцію ми точно не будемо, адже все це нам же потім доведеться відбудовувати.

Розмову вів Олександр Власенко.