Психічне здоров’я на робочому місці – актуальна тема для багатьох гуманітарних працівників, оскільки вони перебувають близько до тих, хто страждає найбільше, та несуть на собі біль найвразливіших. Сьогодні, в День психічного здоров’я, ми поговорили з колегами МКЧХ у Слов’янську про те, як вони борються зі стресом та емоційним вигоранням.
Хорхе Хуан Солорзано Фернандез, інженер з водопостачання та інших технічних питань
“Кожні вихідні я думаю про Авдіївку. Це автоматично, на рефлекторному рівні. Навіть у свій вільний час, якого через специфіку моєї виїзної роботи в мене небагато. Ці думки почали з’являтися після кризи з постачанням води, газу та електрики на початку 2017 року. Масштаб та складність проблем приголомшили нашу маленьку команду інженерів. Ми намагалися забезпечити хоча б тимчасові рішення та запасні плани при температурах нижче -20°С та активних бойових діях. Я почувався наче хірург, пацієнт якого помирає. Потреба постійно бути напоготові та відсутність належного відпочинку багато тижнів поспіль вплинула на всю команду, не кажучи вже про брак часу на сім’ю та друзів. Ми довго відновлювалися. До мене повернулися спокійні вихідні із хорошим сном, їжею та розмовами зі своєю дівчиною. Саме так я відключаюся від МКЧХ та проблем на роботі… Проте я й досі думаю про Авдіївку, стежу за новинами про ситуацію у місті й запитую себе, чи доведеться нам знову туди мчати і вирішувати нову надзвичайну ситуацію».
Катерина Возняк, фахівець із економічної безпеки
«Я обожнюю пряме спілкування з людьми, які отримують нашу допомогу, навіть коли роздача допомоги чи реєстрація людей перетворюються на стрес. Наприклад, коли приходить дуже багато людей і потрібно управляти натовпом. Але такі виїзди я роблю нечасто. Натомість я відповідаю на дзвінки гарячої лінії. Деякі люди дзвонять, щоб перевірити інформацію – з ними легко розмовляти. Інші дзвонять, щоб покритикувати роботу якоїсь програми чи оскаржити критерії надання гуманітарної допомоги. Така розмова перетворюється на справжній стрес, тому що люди не хочуть чути жодних пояснень; вони хочуть рішень, які ми не можемо забезпечити. Я починаю дратуватися і розумію, що настав час для перерви і короткої прогулянки».
Максим Богачов, фахівець відділу з питань збройної небезпеки
«Я люблю спілкуватися з отримувачами нашої допомоги навіть якщо їхні історії зовсім нелегкі. Це завжди цікавий досвід для мене. Зі стресом я стикаюся в основному в офісі, коли іноді бракує координації між співробітниками, і коли нас завалює кореспонденцією. В таких випадках я розмовляю з колегами. Вірю, що якщо ділитися своїми почуттями, то проблему можна подолати швидше. А ще я п’ю м’ятний чай».
Павло Першин, фахівець із економічної безпеки
«Найбільший стрес я пережив, коли починав працювати в МКЧХ. Робота була абсолютно новою, було забагато інформації та ще й потреба постійно говорити англійською мовою. Зараз же я стресую у ситуаціях, коли багато роботи, і я не встигаю виконати всі завдання вчасно. Намагаюся перепланувати їх. Але навіть це не може зрівнятися з роботою із отримувачами нашої допомоги. Я намагаюся надати їм якомога більше інформації та показати, що потрібно зберігати спокій і розмовляти одне з одним із повагою навіть у найскладніших ситуаціях. Щоб залишатися врівноваженим, після повернення додому я відключаюся від робочих питань. Намагаюся більше спати, це мені допомагає відновитися.»
Володимир Навроцький, фахівець із захисту цивільного населення
«Щодня ми маємо справу з делікатними проблемами. Наприклад, ми документуємо справи щодо розшуку людей, які зникли безвісти через конфлікт на Донбасі, та підтримуємо їхні сім’ї. Ми зустрічаємося з людьми із прифронтових сіл, які страждають від обстрілів, поранень та руйнувань. Емоційно це не так непросто. Щоб уникнути вигорання, я намагаюся не брати близько до серця проблеми та біль отримувачів нашої допомоги; натомість я намагаюся думати позитивно та шукати шляхи, як МКЧХ може допомогти у їхній ситуації.»
Прості кроки, як зробити наше робоче місце більш психічно здоровим
Гуманітарні співробітники, так само, як працівники інших галузей, стикаються зі стресом на робочому місці та потребують підтримки. Про це не прийнято говорити, тому що психічне здоров’я і досі залишається темою-табу. Багато кого лякає і плутає, коли її потрібно порушувати на роботі. Але є маленькі, прості кроки, які ми можемо зробити, щоб подбати про себе та зробити наше робоче місце психологічно більш здоровим. Фархана Джавід, делегат МКЧХ з психічного здоров’я та психологічної підтримки у Слов’янську, ділиться своїми думками: «На особистому рівні я намагаюся зробити все можливе, щоб створити позитивне та сприятливе середовище для співробітників. Я виділяю час на те, щоб пройтись по офісу та привітатися з колегами, обійняти їх та поділитися посмішкою. Ділитися для мене означає турбуватися. Тому іноді з печивом чи шоколадкою я іду по офісу і пригощаю колег, заряджаю їх позитивною енергією, п’ю з ними чай чи каву після роботи, гуляю і просто перебуваю поруч як друг, а не як психолог».
Тож погляньте навколо і пам’ятайте, що працівник, який сидить поруч, або ж колега із сусідньої кімнати готові вас вислухати і допомогти. Розмовляти про проблеми на роботі – важливо.
Більше про психічне здоров’я на робочому місці – за посиланням.