З нагоди Міжнародного дня зниклих безвісти МКЧХ відкриває арт-інсталяцію, присвячену тим, хто зник у зв’язку з кризою в Україні

Київ (МКЧХ). Минуло вже більше трьох років з початку збройного конфлікту на сході України, але для сімей понад 1500 осіб, які вважаються зниклими безвісти, кожен день триває вічність. Намагаючись показати постійну невизначеність і тривогу в таких сім’ях, Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) відкрив сьогодні арт-інсталяцію під назвою «Новин немає, але я не вірю…» до Міжнародного дня зниклих безвісти – 30 серпня. Побачити інсталяцію можна на Софійській площі в Києві до 10 вересня 2017 року.

Інсталяція присвячена людям, які зникли безвісти на понівеченому конфліктом Донбасі, та їхнім сім’ям по всій Україні. Метафоричний лабіринт, помережаний реальними історіями про сім’ї людей, зниклих безвісти по обидві сторони від лінії зіткнення, веде відвідувачів заплутаним світом пошуків та сподівань. Його завдання – допомогти відвідувачам зрозуміти біль, психологічний стрес і відчай тих, хто просто хоче знати, що сталося з їхніми близькими.

«Не можна забувати про сім’ї тих, хто зник безвісти, – зазначив глава делегації МКЧХ в Україні Алан Ешліманн. – Необхідно усвідомити, через що вони проходять кожен день після зникнення родичів, а також всі наслідки зникнення. Вони стикаються з величезними проблемами, і важливо враховувати їхні особливі потреби».

Понад 650 випадків зникнення безвісти, які наразі зареєстровані делегацією МКЧХ в Україні, залишаються невирішеними. Переважну більшість зниклих осіб становлять чоловіки, а близько половини загальної кількості справ, що розглядаються МКЧХ з початку конфлікту, стосуються зникнення цивільних осіб. Але незважаючи на те, чи зникають люди з поля бою, чи під час повсякденного життя, їхні сім’ї, громада та суспільство в цілому відчувають подальші наслідки. Сім’ї не лише зазнають емоційних потрясінь, але також намагаються залишатися на плаву у фінансових питаннях і стикаються з адміністративними та юридичними проблемами.

Для всебічного та скоординованого задоволення потреб таких сімей необхідна відповідна нормативно-правова база. У зв’язку з цим МКЧХ вітає намір української влади розробити проект закону про осіб, зниклих безвісти, і сподівається на його швидке прийняття.

«Ми пропонуємо свої послуги всім, хто шукає контакту або новини про своїх родичів, які зникли безвісти, або з якими їх розділили, – пояснив пан Ешліманн. – Разом із місцевими відділеннями Червоного Хреста співробітники МКЧХ активно надають допомогу сім’ям, які розшукують зниклих родичів. Люди мають право знати. Ми також надаємо всім зацікавленим сторонам консультації та підтримку щодо юридичних питань, обміну інформацією та судово-медичної діяльності».

Для задоволення психосоціальних та матеріальних потреб таких сімей МКЧХ з 2016 року реалізує програму підтримки, що включає в себе домашні візити психологів та щомісячну грошову допомогу. Крім того, судово-медичні експерти МКЧК надають навчально-методичну та матеріальну підтримку для ексгумації та ідентифікації людських останків, а також беруть участь в координації роботи оперативно-розшукових бригад та поліції. Сьогодні досі існує нагальна необхідність ідентифікувати сотні останків людей, які загинули у зв’язку з конфліктом. Кожне тіло загиблого – це зникла безвісти людина. І ці тіла мають імена.