Зимові холоди – непроста пора для мешканців сходу України, які проживають поблизу лінії зіткнення: багато з них зіштовхнулися з нестачею палива.
Збирати дрова в лісі – навряд чи прийнятний вихід із ситуації, адже там можуть бути міни та інші боєприпаси, що не розірвалися. Роздаючи паливо у вигляді деревних брикетів найуразливішим місцевим жителям, наші співробітники зустріли людину, чия історія ілюструє, як надання найпростіших предметів першої необхідності може змінити на краще життя місцевого населення.
«Минулої осені я пішов до лісу по дрова. Я був дуже обережний, намагався не наступати на підозрілі предмети, але навколо була висока трава. Я збирав сухе гілля і раптом почув, як щось клацнуло», – каже Микола Іванович, намагаючись відтворити характерний металевий звук. Всі присутні розуміють, що він має на увазі: звук, з яким висмикується бойова чека міни-розтяжки.
Миколі Івановичу 74 роки. Він народився і виріс у селі Первомайське, розташованому всього за кілометр від селища Піски. У 2015 р. селище стало сумнозвісним місцем боїв. У якийсь момент вулиця, на якій живе Микола, опинилася в самому центрі збройних зіткнень, і місцевим мирним мешканцям доводилося протягом багатьох днів ховатися в підвалах будинків. Сьогодні вітер досі доносить з лінії фронту звуки канонади, нагадуючи, що конфлікт триває далі. Через проблеми зі здоров’ям Микола Іванович рідко виходить з дому. Але сьогодні – особливий день. Заздалегідь прийнявши ліки, він бере ручний візок і намагається не запізнитися на роздачу деревних брикетів.
«Я три роки служив у Радянській Армії, в НДР. Повернувся додому і влаштувався працювати на заводі неподалік від селища Піски. Ми виготовляли різну військову продукцію, в тому числі міни, – розповідає про своє життя Микола Іванович. – Почувши клацання, я відразу згадав, що наші міни спрацьовують за три секунди, а німецькі – за шість. Я кинувся на землю, і відразу ж пролунав вибух. Після цього я на два тижні зовсім оглух».
Микола Іванович міг зазнати каліцтва або загинути, але завдяки щасливому випадку залишився неушкодженим після вибуху міни-розтяжки. І все-таки для жителів прифронтових сіл Донбасу немає необхідності йти по дрова до лісу, наражаючи себе на небезпеку. Співробітники МКЧХ доставили дерев’яні брикети в міста і села, що є особливо вразливими, такі як села Комінтернове, Павлопіль і Первомайське. Раніше їх мешканці не мали іншої можливості роздобути паливо, крім як вирушати по дрова до лісу, ризикуючи підірватися на боєприпасах, що не вибухнули.