Мешканка Павлополя, Україна © МКЧХ/Анна Шептунова
Павлопіль – одне з багатьох сіл Донеччини з його охайними рядами будинків, сільрадою та будинком культури. Воно розташоване в мальовничій місцевості в 32 кілометрах від Маріуполя. За словами місцевих жителів, раніше багато людей приїжджало сюди відпочивати з Маріуполя та Донецька, привозили дітей, знімали дачі на все літо. Сьогодні Павлопіль – прифронтове село.
Люди, які прийшли отримувати гуманітарну допомогу від Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) розказують про те, як Павлопіль і його околиці знаходилися під постійними обстрілами протягом довгого часу: «Найважча ситуація була в лютому, коли майже половина жителів села змушена була евакуюватися. Багато людей почали повертатися в Павлопіль у березні, а в травні обстріли призвели до серйозних руйнувань у селі».
Сьогодні тут проживає 480 чоловік. Школа і дитячий садок у селі не працюють. В селі не вистачає продуктів харчування, а питну воду привозять. Дві єдині сільські крамниці закрито, за їжею та необхідними продуктами мешканцям доводиться їхати в сусіднє село Гнутове або до Маріуполя. Вони розповідають, що для того, аби дістатися до Гнутова, вони повинні доїхати на автобусі до блокпосту, вистояти чергу для перевірки документів, потім 20 хвилин йти.
МКЧХ надає допомогу мешканцям Павлополя з листопада минулого року. Про свої проблеми люди говорять з посмішкою і все більше думають про те, як краще їх вирішити. Мешканка села Світлана ділиться: «Магазини закриті, хліба немає, так ми самі навчилися хліб пекти! Ми один одному допомагаємо, разом легше пережити важкі часи. Шкода, що зараз не можемо рибалити, через те, що для цього потрібно перейти мінне поле біля водосховища.» Сестра Світлани, Юлія, розповіла нам, як люди жили тут до конфлікту: «Працювала в рибному господарстві, зараз воно зруйновано. Проблем багато, але головне – це наші діти. Школа закрита. Скоро перше вересня. Куди дітям в школу йти? Я не знаю”.
Олександр Іванович. Павлопіль, Україна © МКЧХ/Анна Шептунова
Олександру Івановичу 84 роки. Він каже: «Переживаю другу війну і нічого не боюся! Працював у радгоспі, багато подорожував. Все життя прожив в Павлополі, ходив у ту саму школу, що зараз закрита. Воду не привозили вже два тижні. Це погано, але от ви приїхали, спасибі вам, що не забуваєте», – подякував Олександр Іванович МКЧХ і додав: «Я найбагатіша людина – у мене є син, дочка, четверо онуків і три правнуки!».
Їхали ми з Павлополю з почуттям вдячності до людей, що з такою гідністю переносять усіі труднощі воєнного часу.
