Життя молодої дівчини з Донецька кардинально змінилося кілька років тому – після двох років збройного конфлікту на Донбасі. Яну збила машина, коли вона стояла на автобусній зупинці, в результаті чого двадцятирічна дівчина потрапила у відділення травматології.

Не те, щоб Яна ніколи не думала, що з нею може статися щось жахливе. Зрештою, вона живе в місті, де триває збройний конфлікт. Але їй важко було уявити, що в розпал бойових дій вона стане жертвою автомобільної аварії. Янині травми були настільки серйозними, що вона втратила ногу. Протягом року вона була змушена пересуватися в інвалідному візку, оскільки лікарі заборонили будь-яке навантаження на вцілілу ногу.

«Мої родичі і друзі, а також моя віра допомогли мені не занепасти духом. Я знала, що знову буду ходити, оскільки в Донецьку для мене вже був виготовлений протез, коли я ще лежала в лікарні. Я не могла дочекатися, коли стану на ноги з інвалідного візка», – каже Яна.

Фото з особистого архіву Яни.

МКЧХ регулярно передає Донецькому протезно-ортопедичному центру комплектуючі та матеріали для виробництва протезно-ортопедичних виробів. У свою чергу, центр допомагає таким людям, як Яна.

«Перший час найважчим для мене було подолати страх ходьби без підтримки, без милиць, страх впасти і зламати щось знову. Крім того, під час ходьби у мене боліла спина, і травматолог порекомендував плавання. Таким чином я пішла в басейн і там зустріла людей, які були такими ж, як я! Ми ділилися досвідом, і вони розповіли мені про донецьку організацію для людей з інвалідністю, яка називається «Дельфіни», – розповідає Яна. – Вони запросили мене на свої заняття. Спочатку я була налякана: було так багато людей з інвалідністю, але якимось чином – в одну мить – вони стали моїми друзями. Це сталося так швидко, що ми стали сім’єю», – поділилася Яна своїм досвідом реабілітації.

Фото з особистого архіву Яни.

«Чи змінилася моя життя після аварії? Так! Але всі дивуються, коли я говорю, що моє життя змінилося на краще», – пояснює Яна і каже, що це все завдяки «Дельфінам». – Я стала частиною великої нової сім’ї. Для мене «Дельфіни» – моя друга сім’я. – Вона розповіла, що у «Дельфінів» дуже насичений календар спортивних і культурних заходів. – Наприклад, в минулому році близько ста осіб вирушили разом на відпочинок на море. Кожен день був розписаний, були конкурси, дискотеки і розваги на пляжі», – зазначає Яна.

Фото МКЧХ. Яна під час відпочинку на морі в серпні 2019 р. з групою людей із інвалідністю, які змогли оздоровитися за підтримки МКЧХ. 

«Коли я знову почала ходити в 2017 році, моє життя стало насиченим. Я закінчила курси манікюру – це те, чим мені подобається займатися. У мене вже є своя клієнтська база, і це приносить дохід. Також я ходжу на плавання і беру участь у змаганнях, хоча до отримання травми я не займалася спортом», – натхненно розповідає Яна. – Так, звичайно, є певний дискомфорт, коли я ходжу, або коли протез натирає чи ковзає, особливо під час спеки влітку, але це такі дрібниці в порівнянні з тим, скільки подій зі мною відбувається. Я можу ходити і відвідувати заходи, про які раніше навіть не думала. Мені також подобається позувати для фото. Фотографи запрошують мене взяти участь у фотосесіях, тому що я «особлива». Я хочу подякувати моєму протезисту за те, що він зробив мені таку красиву ніжку. Я спеціально попросила протез такого кольору, щоб виділятися», – пояснює Яна.

Фото з особистого архіву Яни.

У 2019 Яна стала переможницею конкурсу краси для дівчат з інвалідністю, який проходив за підтримки МКЧХ.

Яна дає настанову своїм друзям: «Я раджу всім дівчатам любити себе, бути самими собою. Я бачу, що багато дівчат соромляться і ведуть замкнутий спосіб життя, але вони повинні це припинити! Як ви самі ставитеся до себе, так і інші будуть ставитися до вас».

Дівчина впевнено додає: «Я вірю в долю. Все, що сталося зі мною, має причину; це сталося для чогось, я навіть знаю, для чого – щоб я зустріла цих чудових людей із «Дельфінів». Заради нашої спільної роботи, часу, проведеного разом, допомоги іншим. Велика насолода бачити результати – дітей, які приходять на реабілітацію, і те, як вони змінюються після того, як ми їм допомогли. Я думаю, що в майбутньому ми станемо великою організацією!»