Чернівчанка Юлія Дирда змінила офіс у Києві на роботу в зоні конфлікту на Луганщині, проте жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Понад два роки Юлія працює в команді МКЧХ в Сєвєродонецьку у відділі економічної безпеки. У цій непростій та почасти небезпечній роботі вона бачить джерело надзвичайного натхнення та стимулів.

Юліє, що привело тебе до команди МКЧХ?

Я працювала в Києві, в одному з міністерств. Та у 2015 році з’явилась якась внутрішня потреба щось змінити в своєму житті. Тож я почала шукати вакансії на Донбасі, пов’язані з гуманітарною роботою. Мої рідні та друзі були шоковані таким рішенням. Але для мене це було так, ніби я нарешті роблю щось за покликанням, їду туди, де маю бути. Це було просте й радісне рішення.

Чи справді робота виявилась такою, як ти її уявляла?

Насправді, вона перевершила мої очікування. За фахом економіст, я, сидячи в офісі, не уявляла, що економіка може бути настільки емоційною. Тут усе дуже динамічне, кожен день містить так багато подій, зустрічей, рішень і людських історій, що надвечір здається, наче прожив від ранку ціле життя. Я швидко адаптувалась і дуже сильно це полюбила.

Olena Loshakova /ICRC

Чим саме ти займаєшся?

Наша команда працює над відновленням економічного потенціалу тих територій, що постраждали внаслідок збройного конфлікту на Донбасі. І формати постійно змінюються, адже іншими стають можливості та потреби людей, що живуть на лінії розмежування. Якщо у 2015 році ми роздавали продуктові та гігієнічні набори, то зараз ми допомагаємо людям заробити гроші самостійно, вести власне господарство. Особлива увага тим селам, до яких дуже складно проїхати, які досі в зоні активних бойових дій. У зимовий період ми забезпечуємо населення дровами, грубами або грошовою допомогою на придбання твердого палива. У Станиці Луганській діє проект МКЧХ з відновлення зруйнованого житла, і ми даємо гранти на придбання меблів та необхідної побутової техніки.

Цього року стартував проект з підтримки тваринництва, а саме – надання грантів тим, хто через конфлікт втратив свій дохід і прагне його відновити. Покриваються витрати на придбання курей, корів, кролів, перепілок або нутрій. За ці кошти люди також могли купити потрібне їм для ведення господарства устаткування, корми, оплатити послуги ветеринара, компенсувати транспортні витрати. Сьогодні ми вже бачимо результати: люди починають відновлювати свій добробут. Коли бачиш тих, хто три роки тому був зневірений, а сьогодні усміхається, знову із задоволенням працює, має надію на краще, то розумієш, що саме робить МКЧХ. Це не просто економічна підтримка. Це – реконструкція життів, реконструкція людських доль.

Olena Loshakova /ICRC

Чи змінила тебе робота в МКЧХ?

Коли я приїхала на Луганщину, то я знала про події, що тут відбуваються, але не знала самого регіону. Кожна поїздка, кожен проект були для мене відкриттям. А сьогодні ця земля та люди мені – наче рідні. Я знаю, як змінюються їхні обличчя, коли вони чують звуки вибухів, які гіркі їхні сльози, коли вони плачуть за тим, кого втратили, як щиро вони можуть дякувати і як життєствердно сміятися. Мабуть, я вчуся в цих людей ставитися до негараздів із гумором, не здаватися й вірити. І це є в усіх, хто працює в нашій команді в Сєвєродонецьку. Ми щодня вчимося любові до життя у тих, хто живе під постійною загрозою його втратити.